fbpx
життєві історії
Я не розумію свою сестру Ліду. Їй 38 років, не заміжня, дітей немає. Працює вона у нас у Львові в одному посольстві, грошей у неї – торба. Ну, розумію, ще відпустка – подорож. Але у неї то масажі, то фотосесії, то ботокс, то ремонт оновити і так шикарний, шмотки під замовлення, красна ікра на сніданок. Навіщо їй це все одинокій? А у мене – троє діточок, батьки небагаті в селі

Якщо зайти на сторінку моєї сестри Лідії в соцмережі, ви побачите, яка вона шикарна жінка. Красива, доглянута, дорого вдягнута, виглядає на 30 у свої 38. У неї там стільки фото! Вона майже не щомісяця собі професійну фотосесію замовляє у найкращих фотографів нашого міста.

Лідії 38 років, не заміжня, дітей немає. Працює вона у нас у Львові в одному посольстві, перекладачем і репетитором додатково заробляє, грошей у неї – торба. Живе вона сама у двокімнатній квартирі в гарному центральному районі, в старовинній кам’яниці. Уявляєте, у скільки вона їй обійшлася?

І взагалі, я не розумію свою сестру, того, як вона витрачає гроші. Зараз поясню.

Ну, розумію, ще витрачатися на відпустки – подорожі, відпочинок. Це всім треба. Але у неї – то масажі, то фотосесії, то ботокс, то ремонт оновити і так шикарний, шмотки під замовлення вона собі в дорогих ательє шиє, червона ікра у неї на сніданок щоранку, не кажу вже про супер дорогу косметику, яку вона замовляє і привозить з Ізраїлю, Франції… У неї персональні тренери у фітнес-залі і в басейні. Навіщо їй це все, одинокій? Перед ким випендрюватися? Для кого?

Зрозуміло, що доглядати за собою треба, тим паче в неї робота на людях. Але достатньо було б скромного манікюру, базового догляду у косметолога. Ліда ж наша просто шикує. Купається в розкоші.

І це тоді, як у мене – троє діточок підростають, Лідиних племінників, батьки небагаті у нас в селі під Львовом. Мене, мого чоловіка, маму і тата дуже дивує, як Ліда не розуміє, що нам всім допомагати треба, тим більше, з її статками для неї це не важко!

Я зірок з неба, як Ліда, ні в школі, ні в університеті не хапала, це вона у нас медалістка-розумниця. Але я у 23 роки вийшла заміж з великого кохання, у нас з чоловіком Андрієм з різницею у три роки народилося троє діток. Живемо ми у передмісті в приватному секторі в будиночку, який Андрію прабабуся залишила, після того, як ми її доглянули.

Я в дитсадку вихователькою працюю, бо дуже дітей люблю. Зарплата не дуже велика, як ви розумієте. Чоловік у мене з другом відкрили маленький бізнес, вікна-двері встановлюють. Але конкуренція в цій справі на ринку дуже висока, тому справи у них йдуть з по-середньому, коли як. Звичайно, ми не голодуємо, є, що вдягти, кудись раз на рік поможемо поїхати відпочити, але не більше, троє діток все ж таки, на них багато грошей йде: і на їжу, і на одяг-взуття, на додаткові заняття… Та що там розповідати. Всі розуміють, що таке дітки. До того ж, кожної нагоди намагаємося поїхати до моїх батьків в село. Допомогти як не грошима, так роботою по господарству.

Тато і мама вже не молоді, а живуть у простій хаті з пічним опаленням, бо в селі газу немає. То ми з Андрієм і дітьми стараємося їм дров заготувати, в хаті прибрати-побілити щоліта, на ділянці лад підтримувати і все таке інше.

А от Ліді нашій і в голову не приходить допомоги нам або батькам фінансово. Ну на свята щось подарує всім, на тому і все. Всю решту своїх доходів вона на себе кохану витрачає, не додала грошей, навіть коли ми батькам воду в хату завели, а нам тоді все те в копієчку вийшло. Зате мама з татом не носять тепер воду з колодязя відрами, всі зручності, крім опалення, в хаті: вода, санвузол, ванну ми їм поставили, бойлер встановили.

Звичайно, Ліду те все не хвилює, адже вона лише два рази на рік до батьків їздить: на Різдво і Великдень. Навіщо їй гарні умови у батьківській хаті?.. Це ми з дітьми там часті гості і помічники, тому мені було важко бачити, як мама з татом відрами воду тягають, в тазику душ приймають. Ну і коли мої діти там, то тепер легше їх помити-покупати.

Одним словом, моя старша сестра Ліда живе тільки для себе, мама говорить, що не знає, в кого вона така, бо у нас всі в родині дружні, останнє з себе знімусь і віддадуть рідним. І я вважаю, це правильно! Бо головне – родина, кому ти будеш потрібен, якщо раптом щось? А так знаєш, що тебе підтримають, допоможуть – і це дарує відчуття впевненості і захищеності.

А Ліда, мабуть, того і одинока, що нікого, крім себе, любити не вміє. Мені здається, що якби вона ділилася теплом свого серця і заробітками з іншими людьми, з рідними – Бог би їй і людину добру послав, і знайшла б вона своє сімейне щастя. А так – толку з її грошей, косметики, басейнів, фотосесій, дорогих шмоток й ікри на сніданок, якщо її саму ніхто не кохає, а від нас, рідних, вона власноруч відгородилася стіною своїх грошей.

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page