fbpx
життєві історії
Я не сказала і тим більше, не запросила батьків на своє весілля. Для них там місця не було. Та вони все рівно зіпсували наш з Романом найважливіший день в житті. Як сьогодні пам’ятаю той момент, коли батьки зайшли до ресторану, коли всі гості сиділи за столами. – Як ти могла? Тобі не соромно, – вигукнув тато. Гості затамували подих і чекали продовження. І на превеликий жаль, продовження було

Я не сказала і тим більше, не запросила батьків на своє весілля. Для них там місця не було. Та вони все рівно зіпсували наш з Романом найважливіший день в житті. Як сьогодні пам’ятаю той момент, коли батьки зайшли до ресторану, коли всі гості сиділи за столами. – Як ти могла? Тобі не соромно, – вигукнув тато. Гості затамували подих і чекали продовження. І на превеликий жаль, продовження було.

З батьками у мене стосунки натягнуті. Ми лише зідзвонюємось час від часу, практично не бачимося. У нас завжди були конфлікти, але коли вони відмовили мені в допомозі в дуже скрутний момент — я зробила для себе певні висновки.

Близькості з мамою та татом не було навіть у дитинстві. Коли мені виповнилося 17 років, я з’їхала від них та видихнула. Тоді я пообіцяла собі зробити все, щоб не залежати від них і мінімізувати контакт.

Я не хотіла бачити їх на своєму весіллі. Я навіть не повідомила, що в мене є наречений. Не хотілося псувати собі настрій цього святкового дня.

Я запросила лише тих родичів, із якими підтримувала зв’язок. Це була моя помилка. Вони доповіли про святкування мамі та тату. Батьки не спитали дозволу — вони нахабно прийшли до ресторану. Тоді й спалахнув справжня “буря”.

Мама ногою відчинила двері. Стояв такий гуркіт, що всі гості затамували подих.

– Чому ти від нас приховала, що виходиш заміж? Тобі не соромно? – вигукнув тато.

Я знала, що їм відповісти, але гостям стало незручно. Я спробувала зам’яти тему і повернути розмову в інше русло. Але мама спеціально поверталася до цієї неприємної розмови, провокуючи мене.

Все закінчилося тим, що батьків забрали охоронці. Я не суперечила, адже жодних почуттів у мене до цих людей немає. Вони для мене є абсолютно чужими. Гості довго мовчали і перешіптувалися за моєю спиною. Мені було дуже соромно. Тамада намагався розрядити обстановку, але було очевидно – весілля зіпсоване.

Після того дня мама з татом мені не телефонують і не пишуть. Я теж не маю бажання з ними спілкуватися. А для чого? Я шкодую лише про те, що покликала на торжество спільних знайомих, так би вони взагалі нічого не дізналися.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!