Я працював персональним водієм з 5:00 до 21:00 вечора. Поїсти приготувати у дружини не було часу, бо з донькою нічого не встигає, прибирати теж. Виникли непорозумівння, оскільки колишня дружина вирішила продовжувати свою «кар’єру» в університеті за копійки, а для цього треба було повертатися з власної окремої двушки до її мами.
Я запропонував приватний дитячий садочок або няню, якщо вже так тягне працювати. Всі пропозиції апріорі відкидалися.
І ось після чергового конфлікту прийшов я під Новий рік в порожню квартиру, в тишу з іграшками. Дочці 2 роки було. Поки я працював, вони з батьками навіть дитяче ліжечко вивезли. Зрозумів, що нічого не вирішую і вже балансую на межі розлучення. Тому і подав на розлучення.
Після розлучення і трьох років шлюбу довелося починати знову з орендованої квартири, поки колишня дружина поїхала в Лондон стажуватися на накопичені мої, її мами і декретні гроші. Втомилася вона, виявляється.
З донькою бачитися вони з її мамою не давали кожного разу з різних причин. Зате зараз вона висловлює нерозуміння причин, через які я з ними не спілкуюся. На зустрічах для оформлення дозволу для виїзду за кордон вона завжди говорить тільки про себе і свої «успіхи» на роботі викладача в нашому університеті.
І так – щоліта щороку.
Я через півроку одружився на простій сільській дівчині і одружений вже 5 років, у нас повноціна сім’я, а ось колишня моя мадам викладає в соцмережі колись зроблені мною її фотографії з дворічною донькою п’ятирічної давності…
Ні з ким з них не спілкуюся, окрім вимушеного оформлення документів – вони від цього киплять, як чайники.
Залишайте минуле в минулому. У розлучення є дві сторони – виграшна і програшна, це просто досвід і Всесвіт завжди зводить нас з потрібними людьми.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
