Моїй Іванці 20. Вона, не закінчивши навіть вуз, народила від свого хлопця. Я її відмовляла, адже вони навіть не були одружені. Ну і звичайно ж, її “мам, ну він не такий, він порядний” забрав документи з вузу і перевівся в інше місто.
Керівництво її вузу пішло назустріч. Їй виділили кімнату в сімейному гуртожитку, не кажучи вже про іспити, вона просто прийшла і їй все проставили. Але вона більше не хоче жити в гуртожитку, хоче взяти академ і повернутися до мене “спочатку на рік, а там як вийде”. Я не те що б проти онука. Але, по-перше, вчитися треба в такому віці, а не плодитися. Пропонувала їй в потрібний час “допомогти “, ні в яку (але тоді вона ще була впевнена, що цей її не кине, а потім було пізно).
По-друге, мені самій немає ще 45. Я ще молода жінка, у мене робота, яка забирає багато часу, і своє особисте життя. І мені не хочеться няньчиться з немовлям. Я теж народила дочку досить рано, але тільки після закінчення інституту, і не вішалася на шию своїм батькам, всього добивалася сама.
Що за покоління таке? Надивилися на красиві картинки в інстаграмі і не розуміють, що дитина це величезна відповідальність.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
