Я не їм першого. От від слова зовсім, років з 20-ти. І все у мене добре зі здоров’ям, абсолютно. Я правильно харчуюся, і мій дієтолог теж сказала свого часу, що рідке нам не обов’язкове, що це нав’язані стереотипи.
Зараз мені 30. і пів року тому я вийшла заміж за Олександра. Ми просто розписалися. Намагаюся і коханому прищепити свої звички і переконання.
Нам необхідна вода, багато клітковини, овочі-фрукти, злаки, молочка, риба-м’ясо, пити можна чай, каву. Супи – не обов’язкова їжа при наявності цього всього. І Сашко поступово звикав би до моїх правил, йому подобається, що ми їмо і як я готую. І все б добре, якби не його мама.
Справа у тому, що живемо ми у її однокімнатній квартирі, поки зберемо на свою. І у свекрухи є ключі, а поміняти замки – буде величезний конфлікт.
Отже, свекруха приходить, коли ми на роботі, і баняками наварює борщів-солянок, які я потім виливаю. Ну а що ще робити? Варила б вона хоча б маленьку каструльку якогось легенького супчику. Так ні ж, найбільшу бере, семи літрову, і як наварить це відро жирнючої солянки або борщу, чи горохового супу на копчених шкідливих ребрах!
Сашко поїсть раз-два через силу мамине варево, а потім, на другий-третій день, воно вже і йому не потрібне, я взагалі до нього не торкаюся. От і виливаю у помийки. А мама Сашка приходить – о, пусто, з’їли дітки! І варить нове, радіє, ще й продукти сама несе. Так і живемо. Сказати їй – образиться. Я пробувала пояснити, що ми варене не їмо, але вона навіть слухати не хоче, каже, це просто у мене через роботу немає часу, а їсти тепленьке-ріденьке просто життєво необхідно. Тому хай краще варить. І в родині мир.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
