Я не задумуючись позичила Михайлу тридцять тисяч гривень. Я ж була переконана, що він мене любить, і ніколи не образить. Але я прорахувалася, оскільки я не маю на даний час ні чоловіка, ні своїх відкладених на “чорний день” грошей
Після відходу чоловіка я думала, що ніколи більше не буду щасливою. Деякий час тому я зустріла чарівного чоловіка, який відразу закохався в мене, а я в нього. Я почала довіряти йому і планувати з ним майбутнє. Але це виявилося помилкою.
Ми з чоловіком Володимиром були одружені більше тридцяти років. Коли десять років тому лікарі нас приголомшили після обстеження, це перевернуло моє життя з ніг на голову. Я уявляла, як ми разом зістаріємося, і будемо піклуватися один про одного.
З того дня все крутилося навколо Володі і його лікування. Але позитивного результату ми так і не дочекалися. Чотири роки тому мого чоловіка не стало.
Я дуже важко перенесла його відхід. Найбільше мені допомогли наші діти. Вони часто приходили до мене в гості і дбали про мене. Три роки тому наша дочка Даринка подарувала мені велику радість, коли подарувала мені мого першого онука.
Незважаючи на важкий початок, я навчилася жити на самоті. Це було справді складно, але з часом я звикла до цього. Поступово я менше сумувала.
Півтора року тому я познайомилася з чарівним і дуже доброзичливим чоловіком. Михайлу 63, як і мені, і завдяки йому я знову почувалася щасливою. Він якщо б міг, то дістав би зірку з неба. Він водив мене в кафе, театри і часто на “каву” після вистави.
Я чудово проводила з ним час. Я відчувала себе привабливою і корисною. Михайло чудово вмів будувати спільні плани.
Він говорив про наше майбутнє в дуже яскравих кольорах. Коли я розповіла йому про свою мрію полетіти на літаку кудись за кордон, він одразу підтримав.
– Я також про таке мрію, – сказав він мені.
Чим більше він ставився до мене добре, тим більше я закохувалася в нього. А він, в свою чергу, вміло обвів мене навколо пальця.
Кілька тижнів тому він прийшов до думки, що йому потрібно позичити гроші.
– Моя автівка зламалася, і я не можу її полагодити. Більше того, було б добре, якби це відбулось якомога швидше. Мені в неділю потрібно поїхати в рідне село, – пояснив він мені.
Може для когось це і невелика сума, але для мене 30 тисяч великі гроші. Я вирішила йому довіритися і позичила гроші. Адже я знала його більше року. Я була впевнена, що він мене не підведе.
Але саме так і сталося. Відтоді я не знаю де знаходиться Михайло. Ніби крізь землю провалився. Я здивована, що 30 тисяч для нього були важливіші за мене.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт