Я не заміжня і в свої вісімнадцять – мама тримісячної донечки. Я знала, що буде важко, але я була до цього готова. Та мама постійно мене критикує, натякаючи, що зі своїми обов’язками я не справляюсь. Недавно було доволі жарко, і Софійка лежала в колясочці в одному бодіку. Та через цілу вулицю летіла з одіяльцем, бо дитина замерзла. Мені вже й перед подругами не зручно

Я не заміжня і в свої вісімнадцять – мама тримісячної донечки. Я знала, що буде важко, але я була до цього готова. Та мама постійно мене критикує, натякаючи, що зі своїми обов’язками я не справляюсь. Недавно було доволі жарко, і Софійка лежала в колясочці в одному бодіку. Та через цілу вулицю летіла з одіяльцем, бо дитина замерзла. Мені вже й перед подругами не зручно.

Я в розпачі, не знаю як мені бути з мамою. Вона продовжує думати, що я маленька дитина, і керує мною наліво і направо.

Так сталося, що мені вісімнадцять років, я не заміжня і з тримісячною дитиною на руках.

Я розуміла з самого початку, що мене чекає, і що легко точно не буде.

Я живу з батьками в селі.

Те, що я їх зганьбила, ми вже пройшли, ще коли я була при надії.

З татом в мене стосунки хороші, але він просто не часто буває дома, оскільки працює, на відміну від мами.

Мама, як тільки нас виписали, забрала в мене роль мами, якби не годування, я б взагалі не розуміла, що це моя дитина.
Але мені хочеться самій виховувати свою Софійку.

Мама вважає, що я ще сама дитина, і не можу брати на себе відповідальність за виховання дитини.

Ось тому вона все мене критикує і робить по своєму. Вона мене зовсім слухати і чути не хоче.

То дитину треба купати в якихось травах і змащувати олією, хоча я багато читала, що це не правильно. То якимось чаєм потрібно поїти дитину, щоб животик не болів.

Зараз на вулиці жарко. Софійка спить в колясочці на вулиці в одному боді, баба ж біжить щодуху і при всіх подругах мене знецінює. Накриває Софійку і каже, що я погана мама, бо не розумію, що дитині холодно.

Недавно Софійка заснула в хаті. А та прийшла, і буде з нею гуляти на вулиці. Я ж сказала, коли прокинеться, тоді й піде, але мама не послухала, вчепила дитину, розбудила і виїхала на дорогу з тою коляскою.

Вона взагалі не бере до уваги мої прохання.

Читайте також: Син мені як тільки фото тієї пісної зупки скинув на вайбер, я відразу ж сумку в руки і примчала до них. Так не має бути. Хоче невістка схуднути, нехай їсть, але моєму Дмитрику нехай нормальне готує. А як немає часу, то нехай дублікат ключів зроблять, я буду приходити і сама варити. Але Ліля мене неправильно зрозуміла. Весь тиждень ходжу сама не своя!

Вона не сприймає мене, як маму дитини. Я надіялась, що з часом все зміниться, але минають місяці за місяцями, а стає тільки гірше.

Що робити в такому випадку? Як донести мамі, що я мама і краще знаю, що потрібно моїй дитині?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua