Ніколи не розуміла, навіщо мама мене народила. У неї була улюблена старша дочка. Навіщо їй знадобився друга дитина?
Якісна освіта, кишенькові гроші, модний одяг – все це лише у одних з маминих дітей. У сестри. Я була служницею в будинку, де немає своїх бажань і прав. Єдиною людиною, який любив мене, була моя бабуся.
Мама не дуже ладила зі своєю свекрухою, тому ми з бабусею бачилися дуже рідко. Сестра, за прикладом мами, не хотіла навіть знати бабусю, а тата давно не стало. Я була єдиною рідкісної втіхою літньої жінки.
Я побігла до неї після уроків, ненадовго, щоб вдома не помітили. А іноді, коли мені було зовсім тяжко, йшла до неї на цілий день. Після подібних посиденьок у бабусі, у мене забирали ключі від будинку. Але я про це не шкодувала – воно того варте.
Я не здивувалася тому, що бабуся заповіла квартиру мені. Я мріяла закінчити школу і з’їхати від мами і сестри, як тільки мені виповниться 18. Життя з ними, рік від року, ставала все гірше і гірше. Вони кришили лушпиння від насіння прямо на підлогу – їм то яка різниця, куди смітити? Адже не їм прибирати.
Думки про бабусину квартиру давали мені сили. У мені з’явилася тверда впевненість в тому, що у мене точно все буде добре. Але не я одна змінилася: мама з сестрою стали підозріло ласкаві і доброзичливі.
Я, наївна дівчинка, думала, що вони змогли полюбити мене. Що вони не просто змирилися з моїм існуванням, а полюбили. Як же я помилялася. Дві трагедії розгорнулися майже одночасно: моя 19-річна сестра чекала дитину від мого коханого хлопця і мене залишили без житла.
Вмовляннями мама змусила мене написати на неї довіреність і віддала мою квартиру сестрі. А вона переїхала туди. Вона і зв’язалася з ним лише тому – щоб насолити мені. Коли я прийшла додому, світися від щастя після першого поцілунку, вона сказала:
– Не радій. Я його заберу. Ти ж пам’ятаєш, що все в цій сім’ї дістається мені?
Закінчивши школу, я відмовилася залишатися вдома і доглядати свою матір, яка тримає мене вдома на правах служниці. Я поїхала в інше місто. Я обірвала всі зв’язки з рідними, друзями і знайомими. Почала свою, ще навіть толком не почалася, життя з чистого аркуша.
Я вчилася, працювала, знімала куток у жінки з дитиною. У мене з’явилися друзі, я розцвіла. З затиснутого підлітка я перетворилася в прекрасну молоду жінку. Про маму і сестру я, і не згадувала.
Після інституту я вийшла заміж і народила дитину. Чоловік носив мене на руках. Іноді, я прокидалася від кошмарів, в яких моя сестра забирає у мене чоловіка. Прокидаючись в жаху, я дивилася на чоловіка і дочку, і розуміла – мій чоловік ніколи не проміняє мене на неї.
Я не знаю, як мати знайшла мою адресу. Але їй вистачило нахабства прийти в мій будинок. Їй вистачило нахабства просити мене про допомогу. Мене – рідну дочку, яку вона залишила бездомною. Сестра була хвора і їй шукали донора. Я навіть не дослухала мати, я мовчки закрила двері перед її носом. Вона кричала на весь під’їзд:
– Ти повинна! Май совість, врятуй її!
Я завжди була байдужа їм з сестрою. Повинна була терпіти все. Повинна пробачити відібрану квартиру, забраного хлопця.
Так навіть якби у нас з сестрою були хороші відносини, я б тисячу разів подумала – допомагати чи ні. Хто знає, як би подібне втручання позначилося на моєму здоров’ї.
А я хочу ще дітей, 2 як мінімум. Я хочу жити здоровою, такою, яка я від природи. Моє тіло – єдине, що сестра чи не відбере у мене проти моєї волі.
Вона знову прийшла ввечері, коли чоловік був уже вдома. Знову почала кричати під дверима. Я її розумію – заради улюбленої донечки адже можна розібрати нецікаву на «запчастини». Я слухала її зі сльозами на очах. Чоловік відкрив їй двері. Навіщо він пустив цю жінку в наш будинок, навіщо?
Вона поплакалась моєму чоловікові про тяжке становище моєї старшої сестри і моєї черствості безсердечності. Мій чоловік став на бік моєї матері:
– Ти повинна допомогти сестрі, – виніс вердикт мій коханий чоловік. – Я одружився на добрій дівчині, ти допоможеш.
Ні, не допоможу. Це понад мої сили. Ні.
Чоловік зібрав речі і пішов, заявивши що ця ситуація відкрила йому очі на мене:
– Я й не знав, на який безсердечний дівичні я одружився. Дочку шкода, я винен перед нею – я вибрав їй жахливу мати.
Мати і сестра. Вони знову зіпсували мені життя. Уже вкотре влізли і зіпсували.
Шляхетності мого колишнього чоловіка потрібно віддати належне – він залишив нам з дочкою квартиру, переписавши свою половину на дочку. Сестра одужала і без моєї допомоги – мати рано підняла паніку.
Для лікування вони продали ту квартиру, що залишилася мені від бабусі, і жили в маминій. Але, так як там мало місце для великої родини сестри – мати приперлася до мене на поріг з валізами:
– Я буду жити з тобою, це не обговорюється. Хоч ти і черства, але я тебе народила і ти мені за це повинна.
Я спустила її зі сходів, покидавши валізи навздогін.
Якщо я продам квартиру, зміню ім’я і поїду на край країни, це мені допоможе уникнути появи цих жінок в моєму житті?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
