З самого дитинства я була обділена любов’ю матері. Причин такої поведінки я не знаю досі.
У мене є старша сестра, у нас різниця в 4 роки. І вся увага, вся любов, подарунки, все діставалося тільки їй. Я не могла розраховувати навіть на просту похвалу.
У школі я отримувала завжди тільки 4 і 5, аби заслужити похвалу від матері. Але все так марно.
А коли отримувала хороші оцінки сестра, то це був мало не свято. На її складання іспитів навіть купувався торт. А на мої? Нічого.
Більш того, мама навіть не питала, як я здала.
Ніхто не читав мені казок на ніч, не цілував в лоб і не гладив по голові. Я засинала одна в обнімку з м’якою іграшкою. Ця іграшка заміняла мені мати.
Моя сестра мене зневажає. Постійно доносить брехня про мене матері, за що я отримую. І коли я намагалася помститися сестрі, мати сильно вступала за неї зі сльозами.
Все завжди діставалося сестрі. Мене не любили. Навіть у відкриту говорила, що краще б не народжувала.
Читайте також: Зло до мене повернулося бумерангом
Ось тільки чому таке ставлення? Якщо я була слухняною дитиною, якого хвалили в школі. І навіть ніде не гуляла, завжди за уроками.
І по дому допомагала …
Кожен раз, коли я чую фразу, що мама буде любити тебе таким, який ти є і завжди допоможе, на очах з’являються сльози.
День матері для мене день болю, тому що я не знаю, що таке материнська любов.
