fbpx

– Я не знаю, що їй потрібно. Мама вже кілька разів дзвонила мені. Хоче до нас приїхати. А ось я не хочу її бачити. Вона кинула нас, нічого не пояснивши, по суті залишивши з чужою людиною. А якби тато не був таким хорошим і відмовився б нам допомагати? Що б з нами було? А тепер мама стверджує, що все життя любила нас, просто так склалися обставини. Що ж це за любов така?

Вчора, гуляючи з дочкою у дворі, я зустріла свою однокласницю Катю. Катя разом з дітьми (у неї троє синів) приїхала в гості до батька.

Я зраділа зустрічі з однокласницею, адже не бачилися ми кілька років.

Ми говорили про те, як у нас склалися долі, про дітей, хто де зараз живе, згадали шкільні роки. Тут Катя мене запитала:

– Аліно, а ти пам’ятаєш мою маму?

– Звичайно пам’ятаю, відповіла я. – Як там тітка Женя поживає?

– Я багато років про неї нічого не чула. Вона як тоді поїхала, ні разу не зателефонувала, хоча я номер телефону не міняла, все чекала її дзвінка. Сама то я ні адреси її, ні номера телефону не знала, інакше б намагалася підтримувати зв’язок. Вона навіть онуків ні разу не бачила, а старшому моєму Дані вже 6. А тут недавно мені подзвонили з незнайомого номера, я відповіла, дзвонила мама. Вибачалася за все, сказала, що хоче зустрітися. А я вже і не знаю, чи треба?

Мені стало шкода Катю. Те, що трапилося в її родині кілька років тому було для неї справжнім ударом.

Катин батько, вірніше вітчим (але дівчина завжди вважала його татом), одружився з її мамою, коли у жінки вже було двоє дітей від першого шлюбу: Катя і її молодша сестра Ліза. Незабаром в сім’ї народився третій син Дмитрик.

Різниця між дітьми не маленька Катя старше Діми на 12 років. Власне сестри і були няньками молодшому братові.

Так в нашому гарнізоні з’явилася ще одна сім’я: глава сім’ї – офіцер, його дружина – домогосподарка, дві дочки школярки і син дошкільник.

Катин вітчим удочерив дівчат, дав їм своє прізвище, тому ніхто не знав, що дівчатка йому не рідні. Багато заздрили цій сім’ї: зразково-показові батьки, старанні діти. Але ця ідеальна сім’я проіснувала недовго.

Коли Каті було років 15, її мама пішла з сім’ї до молодого коханця, залишивши з батьком двох дочок і маленького синочка. Це був справжній шок для всіх.

Незабаром Євгенія знову вийшла заміж, народила сина Іванка, жила вона при цьому з новим чоловіком в сусідньому будинку. Старші діти ходили до неї допомагати з братиком, а Женя в цей час працювала, щоб утримувати себе, маленьку дитину та молодого чоловіка, який не звик трудиться.

Пару років жінка жила в такому ритмі, а потім зібрала маленького сина і поїхала кудись в невідомому напрямку, нікому не повідомивши свою нову адресу і телефон.

На той час Катя з сестрою вступили до університету і переїхали в інше місто, але на канікулах відвідували тата і брата. Батько завжди допомагав дівчатам. Він був дуже щасливий, коли його дівчинки отримали дипломи, гордість переповнювала його.

Час минав, ось уже і Діма закінчує університет, а у Каті і Лізи вже власні діти. Вони всі разом часто приїжджають до батька. Йому подобається, коли збирається повна хата дітей і онуків. Та й дівчата завжди раді його бачити. Для них він єдиний тато.

– Я не знаю, що їй потрібно, – продовжувала свою розповідь Катя. – Мама вже кілька разів дзвонила мені, Лізі та Дімі. Хоче до нас приїхати. А ось я не хочу її бачити. Вона кинула нас, нічого не пояснивши, по суті залишивши з чужою людиною. А якби тато не був таким хорошим і відмовився б нам допомагати? Що б з нами було? А тепер мама стверджує, що все життя любила нас, просто так склалися обставини. Що ж це за любов така?

Фото ілюстративне з вільних джерел.

You cannot copy content of this page