Володя досі живе з мамою і переїжджати не збирається.
Моєму хлопцю 31 рік, він досі живе зі своєю мамою. Володю це абсолютно не турбує, каже, що з мамою йому добре: приготує, прибере, він ні про що не хвилюється. При цьому справа не в грошах, він заробляє достатньо. Йому це зручно, а він не розуміє, що мені це заважає.
Я зустріла свого хлопця близько двох років тому. Ми з друзями брали участь у певному заході, і він був серед запрошених.
В нас тоді все вийшло, і ми всі разом вирішили відсвяткувати гарну роботу. Володя мене привітав і сказав, що це переважно моя заслуга. Він був правий, у мене все було добре, і, як я помітила, він також був значно вищим за своїх друзів.
Ми почали зустрічатися, і наші спочатку дружні стосунки незабаром переросли в щось більше. Звичайно, ми багато говорили одне про одного, звідки ми, де ми працюємо, що нам подобається, а також про наші сім’ї та попередні стосунки.
Нас потішило, що ми обоє все ще живемо там, де виросли. Я з батьками в будинку, а він з мамою в квартирі.
І оскільки з часом нам ставало все важче залишатися наодинці, я запропонувала Володі, щоб ми знайшли якусь квартиру і час від часу там зустрічалися. Ще було рано жити разом, мені було не до цього.
Володя сказав, що не знає, що треба подумати. Але я вирішила все взяти в свої руки, і за два місяці в нас було своє невеличке гніздечко. Я вже деякий час думала про те, щоб покинути батьків, і моє знайомство з Володимиром було справді відповідним поштовхом.
Спочатку я особливо не вникала у приватне життя Володі, не переймалася тим, чому він досі живе з мамою. Якось він сам сказав мені, що це складно.
Коли його батько пішов з життя майже миттєво десять років тому, його мати здалася. Багато місяців вона була сама не своя, відмовлялася вставати з ліжка, деякий час навіть перебувала в клініці.
Але важкі часи позаду, мати вийшла з найгіршого, але неабияк прив’язалася до Володі. У неї тільки він і у нього вона, інших родичів більше немає. Володя був пізньою дитиною. Його мамі скоро буде сімдесят років.
Я розуміла, що переконати Володю переїхати від матері буде дуже важко. Сам він зізнається, що нічим не переймається, що мама його доглядає, готує, пере і особливо ні в чому не обмежує.
Його все влаштовує, він оплачує комуналку та більшість покупок, які вони з мамою роблять разом. І, як він мені сказав, він навіть не думав, що це колись зміниться.
Я вже познайомилася з його мамою. Зізнаюся, вона мила жінка, але з тонких натяків я зрозуміла, що з нею буде нелегко. Вона вдає, що з Володимиром не говорить і не буде говорити на тему переїзду, а з іншого боку не забула підкреслити: де і з ким йому було б так само комфортно, як не з нею.
Коли я почала розмову про спільне проживання, Володя дав зрозуміти мені, що це відбудеться лише після весілля і я повинна переїхати в квартиру його мами, бо він її не покине в такому віці.
Квартира в його мами справді велика, чотири кімнати, простора кухня, високі стелі. Але ми там не були б одні, і я, мабуть, почувалася б там, як не у своїй тарілці.
Мене аніскільки не вразила обстановка квартири, і мені зрозуміло, що з деякими речами мамі треба буде попрощатися. І хто знає, як вона на це відреагує.
Я люблю Володю, він багато в чому той чоловік, якого я собі уявляла, але я не знаю, чи зможу я жити разом з його мамою.
Батьки та подруга відмовляють мене від цього, мовляв, з часом нічого доброго не станеться, а якщо вже буде сім’я, то я тільки про це пошкодую.
Що ви скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
