Я не знаю, який “милий” потягнув мене понюхати запах цих парфумів. Скоріш за все, була гарна упаковка, що і привернула мою увагу. Все було наче в тумані. Звук скляної баночки, яка розбивається на плитці у ванній, мабуть, було чути до сусідів. В ту ж мить до мене прибіг Андрій, а за ним і майбутня свекруха. – Це був мій подарунок! Парфуми дорогі!, – сказала вона і закотила очі. Це наше перше знайомство я не забуду до кінця життя.
– Я… я не знаю, це сталося випадково… – я опустила очі, ховаючи палаючі щоки.
Я стояла посеред ванної кімнати його батьків, а під моїми ногами виблискували уламки розбитого флакона парфумів. Запах розтікся по всій кімнаті, був таким насиченим, що аж запаморочилося. Я підняла голову і побачила у дзеркалі своє зблідле обличчя.
Це був мій перший візит до майбутньої свекрухи, і я хотіла справити враження… але, здається, обрала не найкращий спосіб.
Все почалося ще за кілька днів до цього.
Я та Андрій познайомилися в університеті. Він навчався на інженера, а я – на філолога. Спочатку це були випадкові зустрічі в бібліотеці, спільні обіди з друзями. Але якось він запросив мене на прогулянку вечірнім парком, і відтоді ми не розлучалися.
Через три роки стосунків Андрій запропонував мені вийти за нього заміж. Це сталося так несподівано – ми сиділи на лавці біля річки, він раптом витягнув каблучку і, навіть не кажучи звичного «Виходь за мене», просто запитав:
– Хочеш бути моєю дружиною?
Я була на сьомому небі від щастя! Та радість швидко затьмарив страх. Андрій сказав, що настав час знайомства з його батьками.
– Вони дуже суворі? – я питала його з десятки разів, намагаючись дізнатися більше.
– Ні, просто мама дуже вибаглива. Вона хоче, щоб моя дружина була… ну, ідеальною.
Оце так… Ідеальною. А я навіть не знала, що це означає.
Настав день Х. Я вирішила, що потрібно купити для його батьків гарний подарунок. Після довгих роздумів вибрала елегантний букет білих лілій – квітів, які завжди здавалися мені символом вишуканості.
Перед поїздкою я довго обирала вбрання – щось не надто відверте, але й не занадто нудне. Врешті зупинилася на блідо-блакитній сукні до колін.
– Ти чарівна, – сказав Андрій, коли я вийшла з кімнати.
Та всередині мене бурлило хвилювання.
Будинок його батьків був великим, світлим і доглянутим. Андрій представив мене:
– Мамо, тату, це Настя.
Його мама, пані Галина, уважно подивилася на мене з-під тонких окулярів:
– Дуже приємно, Настю. Проходьте, будь ласка, сідайте.
Обід розпочався досить спокійно. Його мама запитувала про моє навчання, роботу, плани. Я відповідала чесно, але відчувала, що її погляд пронизував мене наскрізь. Вона уважно слухала, кивала, але в очах не було тепла.
Тоді сталося те, що змусило мене піти у ванну.
Андрій жартував про наше перше знайомство, і я, сміючись, трохи пролила сік на скатертину. Це був дріб’язок, але його мама підняла брови, а я миттю відчула, як червонію.
У ванній я сплеснула холодною водою обличчя, намагаючись заспокоїтися. І тут помітила на поличці красивий флакон парфумів. Вони стояли так елегантно, що я не втрималася – вирішила просто понюхати аромат.
Але, як тільки я взяла флакон у руки, він вислизнув і розбився об підлогу.
Запах розлився так сильно, що його напевно було чути навіть у сусідніх кімнатах.
– О ні… – прошепотіла я, збираючи уламки.
Саме в цей момент до ванної постукав Андрій:
– Настю, ти там нормально?
Я відкрила двері, намагаючись зберігати спокій:
– Так… Просто трошки незграбно…
Але запах говорив сам за себе. І тут з’явилася його мама.
Вона окинула ванну поглядом, а потім подивилася на мене.
– Що тут сталося?
Я розуміла, що приховати правду неможливо, тому зізналася:
– Вибачте, пані Галино… Я випадково розбила ваші парфуми. Я готова їх відшкодувати…
Вона мовчала кілька секунд, а потім сказала:
– Це був подарунок… Але нічого, буває.
Обід завершився в натягнутій тиші.
В машині я не могла втримати сліз:
– Андрію, твоя мама, напевно, думає, що я якась незграба! Це ж був дорогий парфум!
Він узяв мене за руку:
– Настю, все добре. Вона не така сувора, як здається. Просто їй треба звикнути до тебе.
Ввечері я все ж наважилася написати пані Галині повідомлення:
“Пані Галино, ще раз прошу вибачення за прикру ситуацію. Завтра я куплю точно такий самий флакон парфумів і передам його вам.”
Відповідь прийшла за кілька хвилин:
“Не турбуйтесь, Настю. Це був подарунок від подруги, і чесно кажучи, запах мені ніколи не подобався. Головне – ваша чесність. Гарного вечора.”
Моя душа нарешті заспокоїлася.
А як ви вперше знайомилися з батьками партнера? Були схожі ситуації? Поділіться своїми історіями!
