fbpx

Я не знаю, з чого моя свекруха взяла, що я повинна працювати. Та і взагалі, чому у нашій країні всі так вважають, що жінка має заробляти гроші і віддавати їх в родину? Чоловік одружується і бере на себе з доброї волі зобов’язання утримувати кохану, захищати її. Які питання? Ми живемо зі свекрухою, і вона просто вже по п’ятках за мною їздить у візку, жене на роботу. Микита працює інженером на заводі, отримує 15 000 гривень на місяць

Я не знаю, з чого моя свекруха Тамара Петрівна взяла, що я повинна працювати. Та і взагалі, чому у нашій країні всі так вважають, що жінка має заробляти гроші і віддавати їх в родину?

Я міркую так. Чоловік одружується і бере на себе з доброї волі зобов’язання утримувати кохану, захищати її. Які питання?

Коли ми з Микитою зустрічалися, я працювала, бо мені треба було себе утримувати, я рано осиротіла: маму у 38 років забрала хвороба, тата не стало ще раніше, коли мені було 5 років. Але я не приховувала від коханого, що працювати мені не в задоволення. Я мрію просто жити і не думати, як заробити копійку на хліб, хочу, щоб це робив чоловік, а я щоб займалася затишком в оселі, дітками і своїми хобі і захопленнями. Що поганого у цих бажаннях?

Тим паче, що живемо ми в селищі, де для жінки і роботи нормальної немає: магазини, ринок маленький, один супермаркет, школа і дитсадок. А чоловіки всі або на заводі поблизу, або на залізничній станції. От я працювала на касі у супермаркеті, поки не вийшла за Микиту. Він працює інженером на заводі, отримує 15 000 гривень на місяць.

Ми живемо зі свекрухою, і вона просто вже по п’ятках за мною їздить у своєму візку, жене на роботу. А живемо ми з Тамарою Петрівною тому, що переїхати на орендоване житло і  залишити її саму не можемо: вона з особливими потребами, пересувається у візку. Вона отримує пенсію, але та в основному йде їй на ліки і трохи на комуналку.

Звичайно, нам складно фінансово, у нас підростає донечка Міланка, яка цієї осені пішла у дитсадочок. І ось відтоді свекруха мені не дає спокою: йди на роботу та йди на роботу, вона ні про що більше думати не може.

Але я стою на своєму: родину має забезпечувати чоловік. Мені подобається бігати ранками, готувати обіди і вечері, багато часу йде на дитину і на прибирання, миття посуду й інші домашні справи, які на мене повністю спихнула Тамара Іванівна. Всі ці обов’язки залишаться на мені й тоді, коли я вийду на роботу, і часу на себе зовсім не лишиться! А я люблю ще в’язати, читати, на прогулянки з донечкою ходити, зустрічати радісною, а не змученою, чоловіка з роботи.

Микита, до слова, мене підтримує і не змушує йти працювати, він активно зараз шукає підробіток, я його до цього постійно підштовхую.

Я вірю у свого чоловіка і в те, що він досягне більшого, буде у нас з часом і машина, і можливість на відпочинок літати. Але не я повинна на все це заробляти, а саме мій чоловік, щоб там не казала Тамара Іванівна.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page