fbpx

Я не звернула уваги, коли жіночки косо на мене дивилися, але коли привіталася до бабці Марини, а вона не відповіла, то задумалася. Я намагалася себе не накручувати, але з часом було видно, що знайомі починають мене сторонитися. А сьогодні мені подзвонив чоловік, який стоїть на захисті Батьківщини. Олег щось почав бурчати, як це так, він в окопі, а я тут, в безпеці, знайшла собі іншого. Та я таки розібралася, звідки “ноги ростуть”. Без пліткарки бабці Марини тут не обійшлося

У всіх буває час, коли життя міняється раз і назавжди. В мене той час настав після вторгнення.

Мій чоловік, колишній військовий і не міг довго всидіти на місці. Тож як я не просила, але Олег пішов.

Завісно, дружиною військового бути не легко, я намагаюся підтримувати, як тільки можу, хоча іноді допомога потрібна і мені.

Ми живемо в приватному будинку з городом в невеличкому місті, яке більше навіть схоже на село, адже все про всіх знають.

І хоч багато речей я вже навчилася робити самостійно, але все-таки є справи в домі, які я вирішити не можу. Це можуть бути різні речі.

Весною просила знайомих з городом допомогти, літом траву косити, а осінню дерева порізати.

А ось нещодавно я помітила, що регулярно спрацьовувало автоматичне вимикання на щитку без видимих на те причин.

Запитала в Олега і той сказав, що можливо проблема в проводці і краще її замінити. Та й взагалі краще так зробити, адже цей дім дістався моєму чоловікові ще від його бабусі.

Звісно, таке я зробити не зможу, тож прийшлося шукати чоловіка, який би це зробив.

Все було добре, аж тут раптом ходжу я по містечку, а жіночки щось шепочуться. Я не звернула уваги, але коли привіталася до бабці Марини, а вона не відповіла, то задумалася, що ж не так.

Я намагалася себе не накручувати, але з часом було видно, що знайомі починають мене сторонитися.

Сьогодні мені подзвонив мій чоловік, який на фронті і зразу почав мене в чомусь звинувачувати. Олег щось почав вигукувати, бурчати, як це так, він захищає Батьківщину, а я тут в безпеці знайшла собі іншого. Ніби, що поки чоловік не дома, то я вже з іншим не знати що роблю.

Довго я намагалася розібратися, звідки він таке взяв. Аж тут виявилося, що ноги цієї історії ростуть від бабці Марини, яка вже давно любить плітки розпускати, а мого “кавалера” вона побачила в тому робочому, який міняв нам проводку.

Образливо мені стало, що чоловік повірив в таку байку, але чи можу я на на нього ображатися, він ж на фронті?

Як би ви вчинили на моєму місці? Як думаєте, треба мені піти на серйозну розмову до бабці Марини, чи краще залишити її в спокої?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page