fbpx

Я не звикла кожного дня стояти біля плити, щоб догоджати чоловіку. Благо, Всеволод не є прискіпливий до їжі, та й у сина ніколи питань з цим не виникало, їсть все, що є. При першій же нагоді я вийшла на роботу. Оскільки сина в садок ще не взяли, Валентина Сергіївна, моя свекруха, зголосилася з ним сидіти. Я навіть здивувалася, як легко все вирішилося. Просто тоді я не знала, які з цих “посиденьок” будуть наслідки

Я не звикла кожного дня стояти біля плити, щоб догоджати чоловіку. Благо, Всеволод не є прискіпливий до їжі, та й у сина ніколи питань з цим не виникало, їсть все, що є. При першій же нагоді я вийшла на роботу. Оскільки сина в садок ще не взяли, Валентина Сергіївна, моя свекруха, зголосилася з ним сидіти. Я навіть здивувалася, як легко все вирішилося. Просто тоді я не знала, які з цих “посиденьок” будуть наслідки.

Я знаю, що не всі мене підтримають, знайдуться і критики, але все одно хочу поділитися своєю історією.

Все почалося з того, що мого сина не взяли до садка, а мені треба було виходити на роботу. Треба було ще чекати щонайменше рік. Зв’язків у нас не було, а нянька була не по кишені. Ми з Всеволодом дуже засмутилися і почали шукати вихід із ситуації. Про те, щоб залишатись у декреті, й мови не могло бути — ми й так жили дуже скромно.

Свекруха нам запропонувала свою допомогу. Я, звичайно, здивувалася, адже Валентина Сергіївна натомість нічого не вимагала. Ми погодились. Перші місяці все було гаразд. Я заготовляла їжу на цілий день, залишала гроші і робила все можливе, щоб полегшити працю свекрусі. На знак подяки ми їй на ювілей подарували велику суму – Валентина Сергіївна змогла відпочити в Трускавці. А потім почалися проблеми.

Я звикла готувати із запасом, бо щодня стояти біля плити я не маю часу. Якоїсь миті я помітила, що в нас почали пропадати продукти. Свекруха приходила зі своїми лотками, складала туди їжу та забирала додому. Загалом скільки б я не приготувала, холодильник завжди залишався порожнім.

– А навіщо ви берете додому їжу? — наважилася я поставити запитання Валентині Сергіївні.

– Ти дуже смачно готуєш, та й не маю часу на приготування, — відповіла свекруха.

Я не була проти цього, але вона забирала все, нам нічого не лишала. Поставила два пакета молока – вона їх відклала собі. Купила кілограм сиру – приходжу, а його нема.

Що мені робити? У нас і так проблеми із фінансами, ми не можемо годувати дві родини. Валентина Сергіївна отримує хорошу пенсію, річ зовсім не в грошах. Чоловік не бачить проблем, а я втомилася працювати на одні продукти.

Чи стикалися ви з подібними ситуаціями? Що робити? Порадьте, а то скоро здадуть нерви.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page