– Я нічого не маю проти того, щоб мама влаштувала своє особисте життя, – каже Оля, – їй всього 52 роки, але ось кандидатура Аркадія мене зовсім не влаштовувала.
Олі 30 років і у неї є сім’я, чоловік і маленький син. А її мама Олена Григорівна з батьком Олі в розлученні вже була років 20, коли на її горизонті з’явився чоловік.
– Раніше всі якось було не до цього, – визнає Олена Григорівна, – а може просто не зустріла нікого гідного. Та й дочка з зятем після весілля кілька років жили разом зі мною, поки квартиру не купили.
Три роки тому Оля з чоловіком і синочком переїхала в окрему квартиру, а Олена Григорівна, залишившись одна, засумувала. Тут одна далека родичка і познайомила її з Аркадієм. Чоловікові 55 років, є двоє дорослих дітей і колишня дружина, з якою Аркадій розійшовся через пристрасть жінки до алкоголю.
– І раніше б пішов, – пояснював Аркадій Олені Григорівні, – тільки діти тримали. Світла ж з молодості любила до пляшки прикластися, весь час подружки, вечірки на роботі, посиденьки з родичами.
За словами Аркадія, коли його молодша дочка вийшла заміж він і зважився поміняти своє життя. Квартиру з дружиною вони купували разом, але поділивши двушку не в найпрестижнішому районі без житла залишилися б і він, і колишня дружина. Тому Аркадій благородно пішов.
– Він літо жив за містом у мене на дачі, – рекомендувала чоловіка Олені Григорівні та сама далека родичка, – так все до місця приладнав, ремонт доробив, на городі все в порядок навів. Мужик ділової, рукатий, без шкідливих звичок, ти придивись, Олено.
Олені Григорівні спочатку було трохи ніяково, але вона сходила кілька разів на зустріч з кавалером і вони один одному сподобалися, а через кілька місяців чоловік переїхав в її квартиру.
– Він працював, – морщиться дочка Олени Григорівни, – і напевно він непогана людина, і треба було порадіти за маму, але я радіти не могла.
Як з’ясувалося, Аркадій працював і його заробітна плата досить непогана для їхнього містечка. З тих грошей він віддавав мамі Ольги пару тисяч і практично тільки на комуналку, а загальні витрати на харчування і побутові потреби, тягнула на собі Олена Григорівна.
– Я з’ясувала все це через рік спільного життя мами з Аркадієм, – розповідає Ольга, – мама вибачилася, що не змогла онукові зробити на 5-ти річчя подарунок, який обіцяла. Пояснювала плутано, соромилася. Тут все і розкрилося.
– Ми ж не одружені, – говорила Олені Григорівна, – він по дому допомагає, все робить, турботу про мене проявляє та й гроші-то дає, правда мало. Як я йому скажу, що мені не вистачає? Це ж незручно.
– А витрачати все до копієчки і по суті годувати дорослого чоловіка зручно, – дорікнула Оля маму, – адже залишається у нього дуже навіть багато. Куди він це складає, поки ти годуєш його на свої кревні? Або він подарунки тобі шикарні робить, у відпустку по курортам возить?
– Ні. По курортам не возив, шуби з прикрасами не дарував. Олена Григорівна обережно поговорила зі співмешканцем, що грошей не вистачає, що треба б збільшити його участь в загальному бюджеті хоча б до паритетних цифр.
– Розумієш, – відповів Аркадій, – я не можу вкладатися більше. Дочка жити не може, набридло їй п’янки матусі терпіти. А я їй зараз на кредит на перший внесок збираю. Так що немає у мене більше, щоб тобі віддавати, вже прости.
– Нормально справи, – сказала Оля матері, – він буде дочки квартиру купувати, потім за неї платити. А ти його утримувати. А у тебе теж дочка є, з кредитом, до речі. А якщо ти мій кредит будеш гасити, що твій Аркаша є буде? Нехай він з колишньою своєю продають квартиру, ось і гроші на кредит.
– Я ж не можу виставити дочку з грошима від половини квартири, – сказав Аркадій, – Знову до дочки, до сина? Або під міст?
Вже на що Олена Григорівна була делікатною і м’якою жінкою, але і вона не витримала: він думає про всіх дітей, про колишню дружину-алкоголічку. Совісний. А за стіл сідає і є за чужий рахунок йому совість дозволяє. Аркадій був відправлений з речами з затишної квартири з повним пансіоном геть.
– Ну і чому ти виставила мужика, – приїхала з претензією родичка, котра сприяла їхнім стосункам, – куди йому тепер іти? Він на кухні сидить, до мене на постій проситься. Хто так робить, совісті в тебе немає, Олено.
– Тітко Машо, – Оля була в той момент в гостях у мами, – а ти ж у нас вдова. І вік найкращий: 55. Забирай собі такого нареченого. Він буде по господарству шарудіти, а ти його годуй, прала його. Йому ж треба квартиру доньці купувати.
Відмовилася тітка Маша: у неї свої діти-внуки є. Ось і Олена Григорівна тепер каже, що вистачить, пішов її потяг, а в цьому віці не при справах залишаються або п’ють чоловіки, або такі ось Аркадії, які вирішують свої проблеми за чужий рахунок.
-Альфонси, – додає Оля.
Але сам Аркадій себе альфонсом не вважає категорично: він же давав Олені Григорівні грошей, мало, але давав. Що ж поробиш, якщо у нього – обставини? Зате він дарував жінці турботу і душевне тепло. Мовляв, не одна була на старості років.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!