fbpx

Я ніколи не бачила свою свекруху. Чоловік викреслив її зі свого життя і не хоче про неї навіть чути. Та недавно гуляючи в парку з дитиною, до мене на лавочку підсіла жінка, і представилася матір’ю Романа. Я не хотіла з нею спілкуватися, але Світлана Іванівна мене вговорила. В цей момент я дізналася справжню причину такого ставлення до неї Романа

Мені неприємно, що я брешу своєму чоловікові, але я не маю іншого вибору.

Я не з чуток знаю, що сімейні стосунки складні. Мій чоловік Роман роками не спілкувався з матір’ю. Він ображається на неї за те, що одного разу вона зрадила сім’ю в найважчий момент. Але через багато років свекруха знайшла мене і все пояснила. Тепер у нас гарні стосунки. Я хотіла б, щоб Роман пробачив свою матір.

Мій чоловік Роман роками мав погані стосунки зі своєю матір’ю. Поки вона мене сама не розшукала, ми взагалі не були знайомі. Світлана Іванівна, як на мене, чудова жінка. І ось я зустрічаюсь з нею за спиною чоловіка, і даю їй провести час з її онуком – Дмитриком, якому всього шість місяців. Я просто боюся, що буде, якщо мій чоловік про це дізнається.

Роман ніколи не хотів багато говорити про свою матір. Усе, що я знаю про їхні стосунки, це те, що він мені розповів. Він ображається на матір за те, що вона покинула його батька, коли той був важко хворий. Він вважає її поганою людиною. У тому, що його батько пішов з життя він винить саме її. Це все, що я знаю. Щоразу, коли я щось запитувала, Роман давав зрозуміти, що просто не хоче про неї говорити.

– У мене немає матері, — каже він щоразу дуже уїдливо.

Я поважала це роками. Своїх турбот у мене вистачає, тому не було сенсу далі цим займатися. До недавнього часу. Для мене було великою несподіванкою, коли Світлана Іванівна сама мене розшукала. Одного разу біля мене в парку підсіла жінка і представилася мамою Романа. Спочатку я чемно сказала їй, що не буду з нею розмовляти.

Але вона наполягала і благала кілька хвилин. Перший раз, коли ми зустрілися, ми проговорили дві години. Коли вона попросила мене про ще одну зустріч, я знала, що це не дуже добре, але я погодилася. Мені просто стало шкода її. Більш того, коли вона мені пояснила, чому пішла від чоловіка, я її зрозуміла. І так ми почали таємно зустрічатися.

Вдома перед Романом було досить важко щось не сказати. Але якщо я не хотіла нічого псувати, то мала бути обережною. За три місяці ми зі Світланою Іванівною подружилися. Вона запросила мене з сином до себе додому. Вона показала мені фотографії мого чоловіка, коли він був маленьким. Я відчула від неї, як вона сумує за сином.

– Тоді завітайте якось до нас, я допоможу вам помиритися з сином, — наполягала я.

– На останній зустрічі він сказав мені, що більше ніколи в житті мене не пробачить, — зізналася вона.

І я відчула бажання налагодити їхні стосунки. Я намагалася знову просити чоловіка і вмовляти його пробачити свою маму. Але він був непохитним.

– Якщо ця жінка колись стане на моєму шляху, вона про це пошкодує, — сказав він.

І тому я змушена продовжувати приховувати той факт, що я з нею зустрічаюся. Я навіть не знаю, чи це вважається брехнею. Я просто не кажу йому про це. Я знайшла до неї дорогу, вона мені подобається. Крім того, вона мені дуже допомагає з сином. Але це, мабуть, скоро закінчиться. Коли Дмитрик вдома заговорить і щось про бабусю скаже, це закінчиться погано.

Я все ще намагаюся зрозуміти, як змусити чоловіка пробачити її. Я б все віддала, щоб хоч на хвилиночку побачити свою маму. Її не стало, коли мені було сімнадцять років. І тепер свекруха в якомусь сенсі її замінює. Справа вже не лише в чоловікові та його злості. Також Дмитрик має право на контакт зі своєю бабусею. Це стосується і мене. Зі Світланою Іванівною ми гарно ладнаємо, і я зробила для неї місце в своєму житті.

Кожен день протягом останніх кількох тижнів я набираюся сміливості, щоб розповісти про це своєму чоловікові. Проте я боюся, що його реакція знову буде такою ж. Що я буду робити, якщо він заборонить мені зустрічатися з нею?

Чи можу я домогтися свого? Я б дуже хотіла, щоб Роман пожалів свою матір і помирився з нею. Нам усім було б набагато легше з цим жити…

А що б ви зробили на моєму місці?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page