У мами чоловіка свої плани на мою нерухомість, і Галина Тарасівна почала переконливо розповідати, що моя мама ще молода в 56 років і вельми гарна наречена! Але розповім спочатку.
Я ніколи не хвалилася тим, що маю свою квартиру в Києві. Я жила в ній сама до заміжжя, але за документами половина нерухомості належала моїй мамі. Мама мешкала в іншому місті і нечасто мене відвідувала. Ми ніколи не переймалися питанням володіння квартирою, доки я не вийшла заміж.
Ще з першого знайомства майбутня свекруха активно цікавилася моїм статком. Яка зарплата? А квартира є? Чи є? Ох, мамі половина належить! Після весілля допити перетворилися на маніпуляції.
Мало не на кожній зустрічі Галина Тарасівна стверджувала, що у чоловіка з дружиною все має бути порівну, включно із правами на квартиру. Я успішно тримала оборону і не вступала у суперечку зі свекрухою.
Але через якийсь час свекруха почала говорити безпосередньо про мою маму. Мовляв, жінка вона ще молода, може ще вийти заміж. А якщо уявити, що з нею щось погане трапиться, то потім доведеться з вітчимом боротися за другу половину квартири.
– Тобі це треба? Тож буде краще, якщо твоя мама перепише свою частку на тебе чи сина, – якось сказала мені ніби між іншим мама чоловіка.
Я стояла як укопана. Мало того, що маму “видали заміж” без мого відома, то ще й спадщину вже ділять. Тоді я вперше не стрималася і висловила свекрусі всі свої підозри з приводу її намірів.
Я нагадала, що її взагалі не мають хвилювати стан моєї матері та її майна. Якщо мама раптом і вирішить вийти заміж, то це буде суто її особистою справою. А з квартирою ми вже якось самі розберемося.
Після нетривалої суперечки між нами свекруха пішла додому. З того часу вона рідко приходила в гості, та і я не хотіла її бачити. Я так і сказала чоловікові, що не хочу бачити його матір у нашому домі. На що він делікатно промовчав.
Через місяць моя мама повідомила, що нарешті зможе відвідати нашу родину. Я радісно вже готувала кімнату для гості, як мій чоловік почав висловлювати невдоволення: як так, що моя мати може ночувати у них, а його мамі навіть у гості заходити не можна?
Між нами розгорілася суперечка, в результаті якої стало ясно, що слова свекрухи дуже вплинули на чоловіка, і тепер він сприймав тещу не як родичку, а як ту, хто не хоче віддати родині квартиру повністю.
– Якщо тебе це так турбує, то їдь до своєї матері і там прийди до тями, – сказала я з думкою, що якщо він дійсно піде, то назад його не пущу.
Але чоловік залишився. Ми стали менше розмовляти, але гармонія поступово відновлювалася. Ніхто більше не порушував теми квартири чи спадщини. Я була цьому рада. Всьому свій час. А зараз час приймати гостю – мою маму.
І от я думаю. Чи турбується справді мама чоловіка про моє майбутнє на випадок маминого нового заміжжя?
Чи це лише непотрібна допомога, яка псує стосунки між нами усіма? Чи права я була, коли заборонила свекрусі з’являтися у мене вдома? Чи справді моїй матері варто віддати половину квартири мені? Не знаю, на чиєму боці правда.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
