Я ношу синочка, зайшла розмова з мамою про те, куди прописувати дитину. Вона мені тоді сказала, щоб ми малюка, коли він народиться, прописували до чоловіка. Бо ніби споконвіку жінка йде в будинок до чоловіка і там народжує дітей, а не навпаки.
Я тоді якось не загострила на цьому увагу.. І ось у розмові знову це питання спливло. І мама мені заявила, що прописувати онука у себе вони з татом не хочуть категорично.
Термін вже дуже значний, народжувати через кілька тижнів. До народження малюка все готово: закуплено речі, зроблено легкий косметичний ремонт у орендованій квартирі, де живемо зараз. У майбутній дитячій поклеїли світлі шпалери, зібрали ліжечко та пеленальний столик, застелили дитячу білизну.
І ось учора мама, оглянувши всю цю пишність, порушила питання про прописку, сказавши, що правильніше прописати дитину у батька. І додала: “Ми з батьком, може, через три-чотири роки на пенсію вийдемо, квартиру продамо, купимо будинок в Карпатах. Приїжджатимете до нас у відпустку, онука привозитимете. А продавати квартиру, якщо в ній буде прописана неповнолітня дитина, дуже складно”.
Мені так прикро та незручно перед чоловіком. Усі якісь надумані аргументи. Будинок біля гір якийсь раптом виник, у житті таких планів не було, продавати київську квартиру. Та якщо навіть продавати, то весь світ продає з неповнолітніми дітьми, і нічого. Тим більше, лише за чотири роки ще. Невідомо взагалі, що буде і як за таких обставин в країні. Швидше за все, мамі просто не хочеться прописувати внука, і все.
Хоча з його батьками та сама історія. Свекруха заявила, щоб дитину ми прописували до мене, щоб я не могла претендувати на їхню нерухомість у разі розлучення. Батьки чоловіка – люди дуже заможні. Вони мають кілька квартир, котедж, три автомобілі. Вони займаються бізнесом, мешкають у великій квартирі, де і прописаний мій чоловік.
Теоретично, туди ж разом із батьком має бути прописаний і малюк, але його бабуся напередодні заявила сину, щоб він не надумав цього робити. Вони з батьком категорично проти. Сказала: мало що! Ви розлучитеся, а ми потім із батьком бігатимемо по судах. Неповнолітнього виписати ще не так просто.
Чоловік відповів, що ми не збираємося розлучатися, та й прописка зараз просто формальність. Але свекруха вперлася: «Ось і прописуй до тещі, якщо це формальність».
Мені хочеться нагадати нашим батькам, як вони обурювалися, що ми вже п’ять років у шлюбі, а дітей немає. Ось тепер буде, але їм не треба. За законом ми можемо прописати дитину кожен у себе, не питаючи дозволу. Але це означає конфлікт або з однією або з іншою мамою. Сумно це все.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
