Я одна, без чоловіка, організувала на спілку зі сватами весілля єдиному сину. Я туди вклала чималу суму, тому й подумала, що це і буде подарунком для молодят. На торжество я купила гарний букет квітів і при першій же можливості підійшла до невістки. – Оленко, я без подарунку, але щоб ти знала, ви завжди з Віталиком можете на мене розраховувати. – Після відповіді і подальшого вчинку Олени я зрозуміла, що сина в мене більше немає.
Звати мене Наталя Ярославівна, свого сина Віталика я виховувала одна, без чоловічої підтримки. На все йшла заради сина: недосипала, недоїдала, працювала на трьох роботах одночасно. Зате втішалася думкою, що з роками Віталик виросте для мене надією та опорою, і подасть, як кажуть в народі, стакан води.
Спочатку все складалося так, як я і мріяла. Віталик ріс тихим хлопчиком, я не мала з ним проблем. Здобув гідну освіту, вперто дерся вгору кар’єрними сходами. Словом, все було чудово. А в один момент у житті Віталика з’явилася ще одна жінка – і ситуація дуже змінилася!
Спершу, якщо чесно, я не так сильно хвилювалася. Навпаки, раділа, адже Віталик світився від щастя, коли приходив з гульок від неї!
Весілля відгуляли шикарне, все як у людей було. Щоправда, подарунок молодятам зробити не вдалося, на це фінансів у мене вже не вистачило. Але я вважала, що фінансова допомога з весіллям це і є мій подарунок нареченим. Але й окрім цього на весіллі я підійшла до невістки з букетом квітів і сказала, що б не сталося, вони завжди можуть з Віталиком розраховувати на мою допомогу чи підтримку.
Олена не задумуючись відповіла мені, щоб я заспокоїлась і навіть про таке не думала, оскільки якщо їм щось і буде потрібно, вона побіжить до своїх батьків, а вже точно не до мене за допомогою.
А потім гучно засміялася і повернувшись до мене спиною, пішла з бокалом до своєї дружки, де шепотілася, зиркаючи косо на мене.
Саме в цей момент я зрозуміла, що з такою невісткою не буде в мене добра.
Після весілля Віталик переїхав до квартири Олени, розташованої на іншому кінці міста. І буквально за місяць часу наше з ним спілкування зійшло нанівець! Зателефонує раз на три-чотири дні, переконається, що все добре, і на тому крапка. Адже раніше сам рвався розповісти про свій день, поділитися успіхами та проблемами.
Дальше стало ще гірше. Олена ввічливо, але непохитно відхиляла будь-яку мою спробу прийти в гості. Сама, зрештою, теж до мене в гості, навіть на такі свята, як Великдень чи Різдво, не рвалася.
Ми буваємо один в одного раз на пів року максимум. Син теж особливо не поспішає відновлювати зі мною стосунки. Кілька разів я намагалася попросити у сина допомоги по господарству. Але той лише перераховував на карту гроші та радив звернутися до фахівця.
Навіть єдиного онука не дає провідати.
Хіба нормальний син таке вчинить? Мені дуже шкода, що я виховала такого хорошого сина, а Олена зробила його таким черствим, яким він зараз є по відношенню до мене…
Що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua