fbpx
життєві історії
Я одразу ж помітила, що бабуся Софійки зайшла в групу без настрою. Вона трохи постояла, зібралась думками, а потім сказала. – Тетяна Іванівна, а можна на вас на хвилинку!, – я була готова до будь-якої розмови, але не до такої. Не повірите, але Софійка, хоч і дівчинка, та сама кого завгодно різних “словечок” навчить, до чого тут хлопчики?

Я одразу ж помітила, що бабуся Софійки зайшла в групу без настрою. Вона трохи постояла, зібралась думками, а потім сказала. – Тетяна Іванівна, а можна на вас на хвилинку!, – я була готова до будь-якої розмови, але не до такої. Не повірите, але Софійка, хоч і дівчинка, та сама кого завгодно різних “словечок” навчить, до чого тут хлопчики?

***

Ох вже ці бабусі! Неспокійно їм дома, переживають за онуків-правнуків і постійно намагаються вчити вихователів, як потрібно працювати…

З бабусями розмова в дитячому саду коротка: договір укладено з батьками дитини, які і є законними представниками її інтересів.

З бабусею дитячий сад договір не укладав, претензії не приймаються.

Але, з поваги до старших, намагаєшся вислухати, заспокоїти, киваючи і обіцяючи, що все налагодиться і буде добре. Іноді цей номер не проходить. Як, наприклад, вчора…

Вечір, діток вже не багато. Софійку забирає бабуся – водить її в музичну школу. По вівторкам. У середу у Софійки балетна студія, а в четвер – малювання.

Що у дівчинки в планах на понеділок і на п’ятницю – таємниця, покрита мороком. Але якщо ви захочете дізнатися, бабуся неодмінно видасть інформацію.

“Тетяна Іванівна, не могли б ви приділити мені хвилинку? Давайте підемо туди, де ми могли б спокійно поговорити”.

Ну, це класика! Я ж спокійно можу залишити дітей і присвятити весь свій час Тамарі Олександрівні.

“Давайте поговоримо тут – діти повинні бути під наглядом, мало чого.”

“Ах, ну так, ну так… Я щодо Софійки, вона вчора такі погані слова з саду принесла, мені навіть їх повторити соромно… Каже, що хлопчики навчили. Вона ж у нас така вразлива! Ви вже вплиньте, постежите, щоб з цими хлопчиками Софійка не спілкувалася. Мама заспокійливе приймала”.

Ну ж не розповім я бабусі, що Софійка не так проста, як здається. Хлопчикам проходу не дає, тільки з ними і грає. Щоб в ляльки, будиночки, конячки – ні-ні…

Я пообіцяла, що пригляну, але якось невпевнено. Та й як же це зробити на практиці – паркан між ними не поставиш. Моя невпевненість подіяла на бабусю як сигнал до атаки:

“Дайте я сама з ними поговорю!”

Ну вже ні, цього ще не вистачало, тільки не живий діалог з дітьми. Нехай дома розмовляє з онукою.

Може, відкрити в саду філію “інституту шляхетних дівчат?” Софійка буде першою в черзі…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page