Я оплачую своїм маленьким онукам допомогу. Тобто, якщо вони в мене в гостях і щось зробили корисне по хаті чи господарству – я їм даю по 20, 50, 100 гривень, дивлячись, яка робота. Подруга вважає, що це не правильно.
Говорить, що рідним найближчим треба допомагати без всякої плати, заохочування. Що так я їм прищеплюю любов до грошей, розвиваю в них корисливість.
Але я думаю, що це не так, що цілком нормально трохи нагородити дітей за роботу. Зате вони потім мають гроші на кишенькові витрати, розуміють, що гроші треба заробити трудом, що вони з неба не падають і просто так не даються.
Невістка й син ніколи не говорили мені, що вони проти, що це їм не подобається.
Ну а дітям то звичайно подобається!
Вони тільки приходить до мене – це зазвичай на вихідних буває – і одразу питають:
– Бабуню, що тобі допомогти? Прибрати? Траву на грядках вирвати?..
Я даю Вані й Оксанці завдання, і поки вони працюють, я печу і готую різні смаколики для них. Потім ми відпочиваємо, п’ємо чай, спілкуємося.
Я пам’ятаю, що ми з чоловіком і своїх дітей до праці так само іноді заохочували, і з них виросли гарні люди, порядні, не ледачі, працьовиті.
Звісно, зараз мені діти допомагають без всякої платні.
Тож, думаю, що мій спосіб такої “співпраці” з онуками цілком безпечний і корисний. Вони зараз збирають собі на якісь нові гаджети, ну і я їм допомагаю, але не просто так, а в обмін на потрібні мені справи, які вони для мене роблять.
А що з цього приводу думаєте ви?
Автор – Олена М.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
