Я от не розумію, звідки це взялося, що дорослі діти повинні неодмінно жити окремо від батьків? Кому повинні? Ми, наприклад, з чоловіком живемо разом з дочкою Оленою. Точніше, вона з нами, незважаючи на те, що своя квартира у неї теж є. У нас у всіх чудові стосунки, і місця більше ніж вистачає! Чому це ми неодмінно мусимо роз’їжджатися, як вважають всі наші рідні? Кажуть, ми життя донці не даємо…
Оленці нашій недавно виповнилося 28, вона ще зовсім молода. Вона симпатична, активна, з легкістю робить кар’єру і дуже добре заробляє. Власна окрема квартира у Олени є – дісталася в спадок від чоловікової мами кілька років тому. Квартиру вона обставила і відремонтувала за своїм смаком, ми не стручалися, і навіть спробувала туди переїхати.
Але жити без мами з татом дочці зовсім не сподобалося.
Вже мічяці через три Оленка повернулася в свою кімнату до нас, на нашу превелику радість. Свою квартиру вона просто закрила на ключ. Здавати її Оленка не планує – шкода,адже квартиранти вмить вб’ють занапастять ремонт і меблі, та й потреби особливої в цьому немає. Жити окремо дочка теж не хоче – разом нам веселіше і затишніше якось.
Оленка дуже багато працює! З ранку до ночі в своєму офісі, і по відрядженнях мотається. Вчора ось о пів на дванадцяту ночі додому прийшла. У такому режимі все ж таки приємніше приходити в квартиру, де тебе чекають, де чисто і наготовлено, правда ж? Не потрібно вставати до плити, щось готувати, міркувати, що надіти на роботу завтра…
Я перу і прасую дочки одяг, чекаю вечорами її та чоловіка зі смачною вечерею, вислуховую і підтримую, якщо потрібно. Оленка, зі свого боку, завжди готова допомогти, і з задоволенням спілкується з нами. Розповідає про роботу, про друзів, про те, як пройшов день, обговорюємо події і плани на вихідні, відпустку, літо.
І все добре, тільки ось деякі знайомі і рідні вже нам всі вуха продзвеніли, що ми не даємо дочці жити своїм життям! Кажуть:
– Ну ми розуміємо ще, коли люди разом живуть тому, що з’їхати дорослим дітям від батьків нікуди. Або з’їжджаються в складній фінансовій ситуації, щоб була можливість здавати одну з квартир. Але це все не ваші випадки. Навіщо ви живете разом з дочкою? Женіть її вже від себе!
Навіщо ж гнати, от скажіть? Ми втрьох живемо прекрасно, нам приємно, комфортно, затишно і дуже подобається під одним дахом. І мені байдуже, що сестра моя стверджує, що все, що приємно і комфортно, зазвичай ні до чого доброго не веде, що дорослі діти повинні жити окремо від батьків. Так природою задумано, намагається переконати мене сестра. Та і решта рідні постійно наголошують, що ми просто не даємо Оленці жити власним життям, а тримаємо її біля себе.
Та хто її тримає? Вона сама нікуди не хоче!
– Ось. У цьому і проблема! – сказала сестра, коли ми з нею вчора пили чай і знову обговорювали цю тему. – Це і так вже нездорово, що вона не хоче з’їжджати від батьків. І ситуація погіршується. Їй пора вже дорослішати! Їй двадцять вісім років, раніше таких уже… З комсомолу виключали за віком, ось! А у тебе вона все досі на правах дитини. Нехай вчиться жити без батьків: доглядати за собою, готувати собі, блузки свої гладити самостійно. Так вона і заміж не вийде ніколи, і дітей не заведе!
– Не хоче вона заміж поки. І дітей теж, – відповідаю я – Каже, рано ще, не готова.
– Ось я якраз про це! Ну яке «рано»? Тридцятка на носі, і все рано! Ще трохи, і пізно буде! Не виросте вона у тебе під крилом, розумієш? Відправляй ти її вже в самостійне життя – для її ж блага! пора вже! Почитай хоча б літературу на цю тему. Треба виходити із зони комфорту…
Не знаю навіть. Невже моя сестра права?
Невже дорослій Оленці треба вказати на двері, гнати в свою квартиру, заради її ж блага? Хіба я дійсно шкоджу доці, перучи їй одяг і смажучи млинчики до сніданку?..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
