fbpx

Я, перед тим як виходити за Михайла заміж, попереджала його, що до дітей від попереднього шлюбу ніякого відношення не маю, і приводити їх в наш будинок, коли я дома, не потрібно. Мама ніби у воду дивилася. – Добре подумай, доню! Ця жінка і діти все життя будуть перед очима у нього. – Я тоді не надала цьому уваги, а даремно. – І на кого ти мене покидаєш? Я ж з дівчатками не впораюсь. Вони ще зовсім маленькі!

Я, перед тим як виходити за Михайла заміж, попереджала його, що до дітей від попереднього шлюбу ніякого відношення не маю, і приводити їх в наш будинок, коли я дома, не потрібно. Мама ніби у воду дивилася. – Добре подумай, доню! Ця жінка і діти все життя будуть перед очима у нього. – Я тоді не надала цьому уваги, а даремно. – І на кого ти мене покидаєш? Я ж з дівчатками не впораюсь. Вони ще зовсім маленькі!

***

— … Я перевезла до батьків свої речі й сина! — розповідає 30-річна Яна. — Через два тижні з моєї квартири мають з’їхати орендарі, переїдемо туди… Чоловік кричить на мене, що я зрадниця. Як це я його залишаю з двома доньками. Але я його ще перед весіллям попереджала, що ця сім’я — це тільки його проблеми!

… Зараз Яна згадує, як три роки тому її батьки відмовляли від шлюбу з Михайлом.

— Розведений мужик з двома маленькими дітьми? Ти з глузду з’їхала! Навіщо тобі це треба? — говорила мама. — Ти не розумієш, що попередня сім’я завжди буде присутня в його житті, притягне дітей додому, ще й перша дружина буде маячити перед очима.

Яна й сама не раз обдумувала своє рішення. Вона — молода і симпатична дівчина, та й скільки чоловіків до неї залицяються, куди красивіші й багатші за Михайла. Але покохала вона його з першого погляду, ще й він наполегливо добивався її прихильності.

Після весілля жили дійсно добре. Михайло майже носив дружину на руках. Згодом у них народився син й Михайло, на диво, виявився чудовим батьком: і купав, і гуляв з коляскою, і вставав до дитини вночі.

Й попередня сім’я не дуже турбувала. Михайло платив аліменти й деколи гуляв з доньками. Яна ж з ними навіть не знайома.

А два тижні тому все встало з ніг на голову.

Колишня дружина Михайла серйозно захворіла, і дітей потрібно забирати мінімум на пів року, поки вона проходить лікування. Ситуація складається так, що, крім Михайла, забирати дівчат нікому.

Дітям натомість 12 і 7 років. Молодша пішла тільки в перший клас: її доведеться водити за руку в школу й забирати, робити уроки, годувати.

— Я що, мати Тереза, чи що? — злиться Яна. — Навіщо мені це треба? У мене маленька дитина, якій двох років немає. Я не впораюся ще з двома! Нагадую тобі, про що ми домовлялися: ці діти твоя справа!

— Ну а мені як бути? — розводить руками чоловік. — Ти сидиш в декреті. Гуляти все одно ходиш, і готуєш теж. Хіба важко посмажити пару зайвих котлет?

Яна, не задумуючись, зібрала речі й переїхала до батьків.

— Хіба так можна! — ледь не плаче свекруха. — Кинула чоловіка у важкий момент! Очі бачили, що брали… а як він зараз сам має справитися?

Краща подруга, навпаки, Яну підтримує.

— Все ти правильно зробила, ті діти то тільки його справа! — каже вона.

Ви вважаєте Яну зрадницею?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page