– Ось віриш чи ні, у мене все дитинство пройшло під девізом – «у батьків кредит»! – розповідає двадцятип’ятилітня Ксенія. – Кожна гривня була на рахунку! На море не їздили, нічого зайвого не купували. Бабуся маму сварила – навіщо, говорила, ви влізли, коли є дах над головою? Для чого вам друга квартира та ще з переплатою? А мама казала – у нас он дочка росте! Квартира стане в нагоді!
«Зайву» квартиру батьки Ксенії вирішили придбати спонтанно. Глава сім’ї несподівано отримав на роботі більшу премію. Подружжя подумали і вирішили вкласти гроші в нерухомість.
Вибрали однушку на етапі будування, на перший внесок вигребли майже всі накопичення плюс премію, на решту суми взяли кредит. Щомісячні платежі теоретично здалися цілком посильними.
– А потім, може, ще й премію отримаємо і розплатимося одним махом! – міркували батьки Ксенії. – Або зарплату підвищать.
Думали, що як знайомим друзям повезло і їм повезе з квартирою.
– Може і у нас так само вийде! – сміялися батьки Ксенії.
На жаль, у них «так само» не вийшло. Великих премій на роботі у батька більше не сталося, а ось великі витрати, як на зло, повалили як з рогу достатку. Один за іншим хворіли батьки.
Та й з будівництвом було не все гладко. Терміни здачі постійно зсовували, переносили, в «домовому» ЧАТИК люди ділилися тривожними чутками, і настрій у ипотечников було, прямо скажемо, не веселе.
– Ось навіщо ви в це влізли? – Не вгамовувалася бабуся, мамина мати. – Такі борги, з глузду з’їхати! І ще невідомо, чим усе це закінчиться. Може, втратите гроші та й все… А дитині, може ще й не потрібна квартира буде! Вийде заміж за хлопця зі своїм житлом!
– Нічого страшного! – відповідали батьки. – Буде хлопець з житлом – добре. Але у дівчинки має бути свій кут…
Нова квартира завжди позиціонувалася матір’ю як «квартира для Ксюші».
– Щоб у Ксюши в житті був старт! – пояснювала мати кращій подрузі, тітці Марині, і та шанобливо кивала…
Батькам Ксенії пощастило: квартира добудувати, хоч і зі значною затримкою. Будинок здали в експлуатацію, видали ключі, підписали документи. Батьки зробили там невеликий косметичний ремонт і пустили орендарів. Останні кілька років кредит були просто казковими – «квартира платила за себе сама» …
Зараз іпотека виплачена, але квартира як і раніше здається. Ксенія поки все ще живе з батьками – так всім зручно. Ксенії двадцять п’ять, вона закінчила інститут, працює і зустрічається з чоловіком, з яким подейкують про весілля.
Щодо житла Ксенія особливо не турбується – вона прекрасно знає, що у батьків для неї в запасі є квартирка на старт. Після весілля вони цілком зможуть жити там і збирати на розширення площі.
Ну хіба не про це вони твердили всі дитинство? Чи не цим пояснювали чергове літо в місті, неможливість купівлі хорошого гаджета, поїздки за кордон…
А недавно Ксенія випадково почула розмову своєї матері з тієї самої подругою, тіткою Мариною.
– Ви все-таки молодці, зробили доньці старт! – говорила Марина. – Не дивлячись на те, що було непросто, квартиру купили. У нас ось так не вийшло. Ми побоялися взяти кредит, а тепер вже і не під силу. Синові доведеться заробляти все з нуля, самому…
– Ох, Марино. Я ось теж останнім часом думаю, що зі стартом я того, погарячкувала. Мені п’ятдесят один рік, на роботі останнім часом дурниця діється… Цілком можливо, що залишуся на вулиці і пенсія тепер нескоро. Чоловік весь хворий, з тиском теж. Гроші від оренди нам дуже до речі, а можливо і взагалі залишаться єдиним доходом…
– Хм. Тобто ти передумала квартиру Ксюші віддавати?
– Ну… як би… так, передумала! Слухай, вона не одна, у неї є хлопець, вони молоді, з освітою, з роботою, без дітей. Нехай заробляють разом і купують свою квартиру. Не так вже це й складно! На одну зарплату жити, другу відкладати – цілком реально! Ми з батьком якось впоралися, так у нас ще дитина була, а у них поки немає нікого! Ось нехай і збирають на перший внесок…
– Образиться дочка на тебе…
– А чому це вона повинна образитися? Ми її виростили, вивчили. На ноги поставили. Що у нас було, то і у неї. А тепер вона доросла людина, нехай заробляє сама. То вже вона батькам допомагати повинна!..
Як вважаєте, чи має право Ксенія ображатися на батьків в ситуації, якщо вони раптом вирішать залишити зайву квартиру собі?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні