fbpx

Я переконалася в тому, що Соломія таки зіпсувала моє життя. Як тільки дочка з’явилася на світ, мене покинув Вадим. Він давно хотів це зробити, але чекав слушної нагоди. Кращого дня він, звісно, підібрати не міг. Грошей не було, від слова – зовсім. Жили з дитиною на “державні” гроші. А коли я влаштувалася на роботу, вихованням доньки зайнялась моя мама. Дочка переїхала до неї жити, а я на вихідні їх провідую

Я переконалася в тому, що Соломія таки зіпсувала моє життя. Як тільки дочка з’явилася на світ, мене покинув Вадим. Він давно хотів це зробити, але чекав слушної нагоди. Кращого дня він, звісно, підібрати не міг. Грошей не було, від слова – зовсім. Жили з дитиною на “державні” гроші. А коли я влаштувалася на роботу, вихованням доньки зайнялась моя мама. Дочка переїхала до неї жити, а я на вихідні їх провідую.

В мене є донька. Соломійці 5 років. Я дуже люблю свою дитину, але як не крути, але її поява на світ зруйнувала моє щастя. Щойно Соломійка з’явилася на світ, Вадим пішов до іншої жінки, з якою, як з’ясувалося, крутив романи ще під час мого цікавого стану. Він сказав, що мріяв про сина та й як жінка я його не влаштовувала.

З того часу моє життя перетворилося з ніг на голову. Мені доводилося жити з дитиною на ці гроші, які дає держава. Аліменти я з Вадима стягнути не змогла. Він сказав, що віддасть мені половину квартири, якщо я підтверджу в суді, що він не батько дитини. Мені довелося здатися.

Коли я пішла на роботу, за Соломійкою доглядала мама, але вона завжди демонструвала мені своє невдоволення. Почався садок — питань  стало ще більше, бо почалися “соплі”. Довелося відмовитись від саду, іншого виходу не було.

Соломійці вже 5 років, а у нашому житті нічого не змінюється. Дочка практично живе з моєю мамою, а я лише на вихідні приїжджаю їх провідати. Дитина не сприймає мене та не поважає. Вона відштовхує мене від себе. Якщо я роблю зауваження, вона відразу скаржиться бабусі. Я постійно ллю сльози, тому що дочка зовсім не така, про яку я мріяла, а найгірше те, що я нічого не можу вдіяти.

Як вчинити у цій ситуації, я не знаю. Проблема в тому, що я залежу від батьків. Я змушена більшу частину часу проводити на роботі, щоб покривати всі витрати, але тим самим я псую стосунки зі своєю дитиною.

Соломійка, звичайно, не винна в тому, що так склалося життя, але мені дуже прикро, адже тепер я змушена поставити на собі “крапку”. Кому потрібна мати-одиначка з такою дитиною?

Мало того, мама не дозволяє віддавати доньку в садок, а їй наступного року вже в школу йти. Соломія не вміє ні читати, ні писати — мамі ліньки з нею займатися. Якщо вона зараз так себе поводить та маніпулює дорослими, що буде далі? Я не можу відмовитися від дитини, хоч і жити з донькою під одним дахом не хочу.

Як жити далі? Це ж не нормально! Мені дуже шкода батьків, але мені здається, що їхня вина теж є. Дочка вважає їх мамою та татом, а я для Соломійки зовсім чужа людина.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page