Я переселенка з Донеччини. Маю двох діток і чоловіка військового.
Півтора тижні довелося прожити у величеееезних чергах у різні соціальні інстанції, всього 7, і вирішити купу питань.
Що хочу сказати. Я дуже вдячна.
Ніде не просилася без черги, хоча маю для цього одну приємну умову – круглий животик.
Але всі щось мають: поганий злий настрій, хворих, стареньких, маленьких…
Всі люди. Багато злих і багато добрих. Люди, які розуміють працівників, затиснутих в неможливі просто умови роботи між тривогами й довгими відключеннями електроенергії з натовпом роздратованих втомлених людей. І ті, хто цього не розуміє.
Брала з собою кругом книжку замість нетерплячки і роздратування – мені завжди допомагає.
І от що. Працівників потрібних, тих чи інших – мало, і їм точно не легше ніж тим, хто в черзі. Їм такий міцний внутрішній дзен треба мати, шо ой леле, в мене такого точно нема й ніколи не було й не буде.
І вони роблять свою роботу. І я все потрібне за півтора тижні вирішила!
Це дійсно було непросто у деякі моменти, але у цілому всі ці хождєнія викликали у мене такі думки й емоції.
Я розуміла, що мені краще: в коридорі, сиджу, з книжкою, чекаю, можу вийти купити каву, а службовець в кабінеті, а кабінет той душний, маленький, завалений ящиками з паперами і таких, як він, в ньому ще три працівника і біля кожного відвідувачі щось бубнять і жаліються. І він приймає за день десятки людей, незадоволених, виснажених, часто злих, які щедро діляться з ним своїм негативом…
Я весь час думаю про те, що ці працівники потім йдуть до родин додому, які їх чекають… Але що вони несуть в собі після таких робочих днів? Якщо вони можуть ще зі своїми рідними поділитися якимось теплом і позитивом, то вони реально герої.
Бо попри все українська людяність і розуміння перемагають, проростаючи крізь всі сьогоденні біди, обмеження, наші загальні втому і розпач.
А разом з тим відроджується віра, кріпиться надія, множится любов, відновлюються сили.
Принаймні це я про себе, бо наслухатися і надивитися довелося всякого і всіляких.
Словом, Я ВДЯЧНА СВОЇЙ КРАЇНІ, ЇЇ ЛЮДЯМ І БОГУ. За все і попри все. Для мене все тут найкраще!
Слава Україні і нашим захисникам, миру всім і благополуччя!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.