Ми з мамою жили хоч і бідно, але були дуже дружні. Мамі потрібна була допомога, вона з особливими потребами і сама себе обслуговувати не могла. Тата у мене вже давно не було.
З маминою допомогою я закінчила університет з червоним дипломом і мене запросили на добре оплачувану посаду.
Жити стало легше, мама навіть трохи помолодшала, почали її добре лікувати і згодом мама вже почала обходиться без сторонньої допомоги.
***
Якось до нас на роботу приїхав син господаря фірми, ми познайомилися і почали зустрічатися з Ярославом. А через півроку Ярик запропонував мені руку і серце. Батько його був господарем кількох заводів і фірм в нашій області і одна з них – це та, в якій я працювала.
Батько мого майбутнього чоловіка не дуже зрадів тому, що його єдиний син одружується на не рівні собі за статками, а з кохання, але вибір сина він поважав.
Я переїхала в Київ, батьки чоловіка подарували нам квартиру, нас взяли на роботу з хорошим окладом в іншу фірму і ми вирішили забрати мою маму до нас, вона з нами трохи пожила і сказала, що поїде, бо не хоче заважати молодим і обтяжувати нас.
Але ми з чоловіком вирішили знімати їй квартиру, не далеко від нас і від лікарні. так і зробили – знайшли їй однокімнатну затишну квартирку у новому будинку на першому поверсі.
***
Все у нас було добре, я кожного дня їздила до мами, а в цей день не змогла, на роботі була запарка, і я вирішила поїхати до неї наступного ранку перед роботою. Я прийшла додому і подзвонила мамі, але вона не брала телефон, і я почала турбуватися. Тоді ми з чоловіком вирішили до неї поїхати, але коли ми приїхали, ніхто не відчинив двері.
Сусіди нам сказали, що приїжджав чоловік і вигнав жінку з квартири і сказав, щоб вона більше ніколи не з’являлася в родині його сина. Я зрозуміла, що це був мій свекор, я поїхала до нього і все йому висловила, а він мені сказав:
– Твоя мама для нашої сім’ї – тягар, вона постійно тягне гроші з сім’ї мого сина, а я цього, як батько, звісно дозволити не можу. Досить!
Він сказав, що якщо мене щось не влаштовує, то я можу звільнитися, адже фірма, в якій ми з чоловіком працюємо – це його фірма.
Не дуже довго думаючи, я написала заяву про звільнення, зареєструвала її у секретаря і поїхала в своє місто, до мами.
Через день до мене приїхав Ярослав і почав просити мене, щоб я повернулася, але я йому сказала, що мама для мене – найголовніше на світі. Мій чоловік посміхнувся і сказав:
– Іншої відповіді я від тебе і не чекав. Я звільнився, ключі віддав матері і сказав їм, щоб більше мене не турбували, у них тепер немає сина.
Я обняла Ярика і розплакалася.
***
Зараз ми з чоловіком чекаємо поповнення, зі свекром ми не спілкуємося, а свекруха до нас приїжджає і ми цьому дуже раді.
Якось перед народженням малюків моя мама сказала, що нам потрібно поговорити всім разом. Вона посадила нас з чоловіком і попросила, щоб ми помирилися з батьком Ярослава. Я відповіла, що більше не хочу це обговорювати, але мама наполягла, щоб ми помирились, адже він нас любить, але по-своєму.
Вона встала і подзвонила моєму свекру, він чекав цього дзвінка 3 роки, ми поговорили, він попросив у мене і у мами вибачення. одним словом, ми помирилися.
Свекор купив нам великий будинок під Києвом, ми всі переїхали в цей будинок, я народила двійнят, хлопчика і дівчинку, мама живе з нами, допомагає нам по господарству, свекор обожнює своїх онуків, він дуже змінився…
Ярослав працює разом з батьком, свекор передає йому свої справи і хоче насолоджуватися спілкуванням з онуками.
***
Люди з обмеженими можливостями, як моя матуся – теж люди, і душа у них може бути набагато більшою, ніж у здорової людини. Не обманюйте таких людей і не ображайте, доля може вас покарати і дуже сильно, адже не відомо, що з нами усіма може статися вже завтра…
Любіть одне одного і будьте щасливі!
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
