Я підбирала практично все по акції, а окрім того і підраховувала хоча б приблизно ціни, щоб “поміститися” в цю тисячку. Взяла найдешевший чай, каву, кусочок ковбаси, яйця вроздріб, так дешевше, кілограм картоплі та по пакету гречки та макаронів. Юлі зважила два банани, три мандарини і одну хурму. Прийшли ми на касу
Я ближче вихідних кожного тижня стараюсь піти з чоловіком до супермаркету і скупитися. Та й ситуація зараз така в Україні, що потрібно, щоб були якісь запаси, самі розумієте.
Так було і вчора. Мій Тарас йшов з роботи, ми зустрілися, і разом направились в торговий центр.
Чоловік відразу ж мене попередив, що має в гаманці лише тисячу гривень. Працює на даний час лише Тарас, оскільки я через війну роботу втратила. Не скажу, що заробляє Тарас мало, нам вистачає. З чоловіком виховуємо десятилітню доньку Юлю.
Я трішки скривилися, бо що в наш час купиш на ту тисячку, але сказати у відповідь нічого ж не могла. Тисячка, так тисячка.
В супермаркеті ми їздили з тим візком між полицями. Я підбирала практично все по акції, а окрім того і підраховувала хоча б приблизно ціни, щоб “поміститися” в потрібну мені суму.
Взяла найдешевший чай, каву, кусочок ковбаси, яйця вроздріб так дешевше, кілограм картоплі та по пакету гречки та макаронів. Юлі зважила два банани і три мандарини і одну хурму. Прийшла на касу, почала продавчиня пробивати, розумію, що фрукти не вдається взяти.
Потрібно щось одне. Почала нервуватися. Тарас ляпнув, що я як завжди не зібрана зовсім. Попросила продавчиню банани і хурму відкласти в сторону. Вийшло трохи менше від заявленої суми.
Тарас дістає свій гаманець, щоб розрахуватися, і я бачу, що у нього там не одна тисячка, а цілих три чи навіть чотири, і по дрібницях ще куп’юри були. Почала обурюватися, що він говорив лише про тисячку. На що Тарас відповів, що я здатна витратити будь-яку суму з його гаманця, тільки дай мені волю. Якби Тарас сказав більше, то були б без грошей на вихідні. Мені стало не по собі від почутого.
Так, працює один чоловік, але ж я не винна, що в країні склалася така ситуація, і я залишилася без роботи. Але дохід у Тараса непоганий, ось тільки який він не зізнається мені до кінця. Дуже це дратує. Буває, запитаєш, чи отримав гроші і скільки. Тарас називає суму та єхидно посміхається. Розумію, що каже не правду. Очевидно, отримує більше, але не хоче мені говорити, щоб я не попросила багато.
Тарас має пай в батьків у селі. Планує на ньому зводити будинок. Все ретельно прорахував та розповів, скільки треба збирати на цю “мрію” грошей. Почувши суму, я зрозуміла, що збиратимемо ми її все життя. Тарас також наголосив, що зможе відносно швидко назбирати.
Виходить, що заробляє він більше ніж я собі думаю, оскільки такі цифри його не бентежать. Мені постійно називає якісь копійки, щоб я зайвого не випросила. Собі ж регулярно щось купує з одягу в торговому центрі, і я ж то розумію, що не саме дешеве, як я звикла, ще й на базарі. То для Audi своєї улюбленої всякі аксесуари, то ще якісь штучки.
Нашій Юлечці також не відмовляє купити потрібну річ. Тільки якщо справді потрібна.
Та мене дратує не скільки ця скупість, скільки брехня. Як можна планувати щось, не знаючи, скільки є грошей.
Нещодавно просила купити ще один павербанк, оскільки сильні перебої зі світлом. Сума ж там невелика, але Тарас заявив, що таких грошей немає, та й можна без цього обійтись, головне, що в нього є один.
Я не розумію, він що правду вважає, що економить сімейні гроші? Чи це він стає з кожним днем все скупішим?
Дайте хтось пораду, як діяти в цій ситуації з чоловіком?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua