Я пішла за продуктами, в супермаркеті якраз хороші знижки були. Ну, думаю, ікри прикуплю, кукурузку на салат, те, що може постояти. Олена в домі одна залишилася, син ще з роботи не повернувся. І момент: заходжу я в свою ж квартиру, а невістка мене зустрічає, і світиться від щастя. І тільки згодом я все зрозуміла. Для мене це “щастям” не було.
Багато мам часто мріють про те, що народять дівчинку, саме доньку, яка буде схожа на них, з якою вони будуть подругами. Все ж таки дочка і по життю завжди буде ріднішою. Адже коли мати старіє, саме дочка доглядатиме за нею, незважаючи на те, що коли вийде заміж, то буде частиною іншої сім’ї.
Син же — він більше посилатиметься на невістку та її ставлення, а тому й від сина чекати на допомогу рідко коли можна. Але Бог дав мені сина, не дочку. І я, якщо чесно, коли ростила Богданчика, завжди мріяла, що ось він виросте, одружиться, матиме свою сім’ю, а його дружина буде мені як дочка
Так, такі свекрухи бувають, хоча багато хто вважає, що кожній свекрусі аби тільки сім’ю зруйнувати. Та це не в моєму випадку так точно. І ось мій син виріс, одружився Богдан, коли йому було 27 років. Я, звичайно, до останнього переживала, бо все якось не складалося в нього з дівчатами. І ось нарешті довгоочікувана розмова про те, що приведе до мене наречену свою знайомити.
Ох і радості тоді у мене було. Мрія моя нарешті здійсниться — знайду в обличчі невістки дочку, тоді думала я. У обумовлений день привів Богдан у дім Оленку знайомитися зі мною. Я тоді відразу звернула увагу на її зовнішній вигляд. Дівчина досить симпатичної зовнішності, але дуже худа, низького зросту, я навіть сказала б, що вигляд у неї був якийсь нещасний, як у дворової кушки.
Це потім тільки син розповів, що Олена з багатодітної сім’ї. У сім’ї аж десять дітей, вона була зі старших і все її дитинство пройшло у турботі про молодших дітей. Сама по суті то дитинства не бачила. Шкода мені стало Олену — вона й справді потребувала любові, якоїсь материнської турботи, уваги. Думала я, що у нас із нею стосунки складатимуться, і все буде добре. Весілля минуло на ура, гуляли кілька днів, потім вирішили, що жити молоді будуть у мене кілька місяців.
Мені чомусь здавалося, що Олена якраз з тих дівчат, які знають, як правильно поводитися, що таке чужі речі і взагалі, в курсі взаємин між людьми. Все ж таки вона дитина з багатодітної сім’ї, багато працювала, багато що повинна розуміти. Але випадок був. Все почалося з того, що вона не мала в чому спати, я й позичила свою нічну сорочку, сказала, щоб потім собі купила, раз сподобалася така. Але і вдруге Олена взяла мою, сказала, що грошей немає.
У результаті мені довелося самій їй купити, щоби мою не чіпала. Не люблю я, щоб ось так мої речі постійно чіпали. Потім я стала помічати, що крему для обличчя стає все менше, туші теж, рушник мій улюблений брудний.
А недавно я її саму в квартирі залишила, а сама пішла на закупи. Повертаюся з двома пакетами, а невістка мене зустрічає: заспана і щаслива. А потім я дивлюсь, а вона в моєму велюровому халатику стоїть. Мені цей халат кума подарувала, я його так бережу.
Зрозуміло, що в нас була розмова, щоб мої речі вона не чіпала. Замість того, щоб зрозуміти і перепросити, син зі невісткою від мене поїхали. Я намагалася допомогти у всьому, у чому могла. Ну а коли мене не зрозуміли — що вдієш.
Нехай роблять що хочуть тепер, раз такі мудрі!
Фото ілюстративне
