fbpx

Я пішов до офісу де працює Світлана, і заховавшись за кущі, став чекати її біля виходу. Вона навіть не оглянулася і не зупинилася, лише швидким кроком пішла, але що дивно, в протилежну від нашого будинку сторону. За кілька хвилин вона зайшла в кафе. Світлана нічого не розповідала мені про зустрічі, тому я не мав уявлення, що вона там робить. Я стояв на вулиці, розмірковуючи, що робити далі, і прийняв таки для себе доленосне рішення

Я змирився з тим, що моя дружина має іншого. Я просто не знаю, як пояснити дітям, чому мама пізно повертається додому

Я важко сприйняв те, що моя дружина Світлана проміняла мене на іншого. В цей момент я вирішив, що буду закривати на все очі, щоб вона не пішла з сім’ї. Але тепер я стикаються з іншою проблемою. Світлана пізно повертається від цього чоловіка і як пояснити це дітям, я не знаю…

Можливо, багато людей мене не зрозуміють і навіть засудять. Не важливо. Я прийняв власне рішення. Я хочу зберегти свою сім’ю, тому закриваю очі на походеньки дружини.

Близько року тому я помітив, що моя Світлана поводиться якось дивно, не так, як завжди. Вона почала зачинятися у ванній кімнаті з телефоном, іноді я чув, що вона там щось шепоче. Потім почалися пізні приїзди додому.

Я не дуже цим пишаюся, але я вирішив простежити за Світланою. Я не забрав дітей зі школи, як домовлялися, а залишив їх там на довше, домовившись з вчителькою.

Я пішов до офісу де працює Світлана, і заховавшись за кущі, став чекати її біля виходу. Вона навіть не оглянулася і не зупинилася, лише швидким кроком пішла, але що дивно, в протилежну від нашого будинку сторону.

За кілька хвилин вона зайшла в кафе. Світлана нічого не розповідала мені про зустрічі, тому я не мав уявлення, що вона там робить. Я стояв на вулиці, розмірковуючи, що робити далі, і прийняв таки для себе доленосне рішення.

Я зайшов в це кафе, щоб дізнатися, що насправді відбувається. Мені було байдуже, чи побачить мене Світлана. Вона сиділа з якимось чоловіком, який тримав її за руку. В Світлани був дивний, ніби ображений вигляд.

Я не знаю, якою була б адекватна реакція в той момент. Підійти до них і показати, на що я здатен? Чи сісти з ними і попросити пояснення? Якусь мить я стояв і не знав, що робити, а потім просто розвернувся і вийшов з закладу.

Я навіть не пам’ятаю, як я забрав того дня дітей зі школи і пішов з ними додому. Я все робив на автопілоті. Десь за годинку часу додому повернулася і Світлана. Вона поводилась так, ніби нічого не сталося, тому я вирішив про все забути. Я вважав за краще приховати той факт, що я все знаю.

Відтоді минуло кілька місяців. Світлана поводиться так само. Вона повертається додому пізно, то каже, що була на фітнесі, то пішла на каву з подругою… Тим часом я проводжу час з дітьми, ходжу з ними в дитячі кімнати або разом складаємо конструктор вдома. Я також виконую з ними домашнє завдання.

Я насправді не проти займатися дітьми. Мене турбує інше, що діти помічають, що мама пізно повертається додому. Я завжди намагався це якось приховати.

Можливо, мені варто поговорити зі Світланою про те, що вона робить. Але я боюся, що вона захоче покинути мене. Я не хочу, щоб сім’я розпадалася. І тому я довгі місяці закриваю очі на її невірність. Можливо, вона з часом одумається і все буде добре.

Щоб ви робили на моєму місці?

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page