Я, після того, як відвідала дітей після їх розписки, за голову взялася. Дві ночі не спала, і не стрималася – зателефонувала свасі. Я ж то думала, ми, як найближчі люди, допоможемо молодим разом, але мої родичі виявилися куди кмітливішими. Мало того, що не погодилась з моєю пропозицією, так вона ще все дітям донесла. Тепер Світланка з Євгеном на мене боком дивляться.
Раніше батьки збирали своїй дочці придане. Дівчина переїжджала до майбутнього чоловіка, а він повинен був дбати про свою дружину. Ці традиції все ще пам’ятають, але роблять інакше.
Кілька місяців тому моя дочка заявила, що виходити заміж. Після спільного обговорення вирішили перенести весілля на наступний рік. Майбутнє подружжя погодилося, але вчинило так, як саме вважало за потрібне. – розповідає Ганна Дмитрівна.
Закохані хотіли якнайшвидше жити разом, тому розписалися та орендували собі квартиру. Вирішили, що урочисту частину можна провести згодом. Вони вже дорослі: Світлані 22 роки, а її чоловікові – 26 років. Євген уже давно працює, а Світлана закінчує університет.
Зять виявився добрим, порядним. Чоловік відповідальний та самостійний. Відколи одружилися, все роблять самі і ні про що не просять. Якось я приїхала до них на чай. У мене було ще те здивування від того, як у них порожньо у цій квартирі.
На кухні з меблів стояли тільки табуретки, з посуду була одна сковорода та каструля. Кілька рушників та комплект постільної білизни. Вони навіть не мали ліжка! Почала розпитувати Євгена про те, чому вони так живуть. Але він спокійно сказав, що згодом усе придбають. Світлана відповіла, що вони багато витратили на оренду та ріелтора. Тепер зможуть щось докупити.
Ніяк не очікувала, що зять привезе мою доньку з комфортного будинку у ці пусті стіни. Сказала дочці, щоб вона приїхала до мене і віддала їй кілька комплектів постільної білизни, покривала, ковдри та посуд для кухні. А ще взяла у Світлани номер свахи. Минуло кілька місяців, і я знову побувала в гостях у дочки, але нічого в їхньому житті не змінилося.
Я не розуміла байдужості свахи і вирішила їй зателефонувати, щоб обговорити ситуацію. Запропонувала їй зібратися разом і купити для дітей якнайбільше необхідного. Але тут несподівано вона заявила, що син у неї дорослий і самостійний чоловік, який може забезпечити свою сім’ю. Виявилося, що сваха подарувало молодятам автівку.
На рахунок моєї доньки сказала, що її син змушений працювати за двох, поки утримує безробітну студентку. Йому самому доводиться оплачувати оренду квартири, продукти та інше. На моїй же совісті придане для нареченої. Оскільки мова зайшла про традиції і про те, хто і що мусить, то Євген мав поселити свою дружину вдома, а не в порожній квартирі.
Порозумітися з нею мені так і не вдалося. Виходить, що подбати про дітей нікому? Допомагати збираюся лише я? Але в мене зараз не дуже добре із грошима. Чоловік втратив роботу, син ще вчиться. Тільки я весь час переймаюся тим, як живе моя дочка. Невже сваха не стане їм допомагати нічим?
Світлані не сподобалося, що я зателефонувала свасі. А зять взагалі перестав спілкуватися, оскільки вирішив, що я не мала права втручатися в їхнє життя. Але я не можу не брати участь у житті дочки.
Ось скажіть мені, хто в цій ситуації правий? Я також не можу звалити все на свої плечі. Євген мав би зрозуміти, раз бере мою дочку в дружини, то треба щось думати, а не відкладати все на наступний день…
Фото ілюстративне