fbpx

Я планую замовити новий холодильник для нашої сім’ї. Ви ж не проти?, – сказала невістка. – А я чого маю бути проти. Тільки питання, куди ми його втулимо. Ти ж бачиш, на кухні в нас не розвернутися! Якщо ви купляєте холодильник, то ставите його в своїй кімнаті. – Як ви собі це уявляєте? До нас прийдуть гості, а в нас в кімнаті “біла шафа”?, – вигукувала невістка. – Це ви свій старий до себе заберете, ось і всі питання. Того ж дня вони обидвоє зі свистом з моєї квартири виїхали. Я не хотіла робити цього “чуда”, вони самі мене заставили

Я тут прочитала історію, як невістка хоче виперти свекруху з її власної квартири, щоб та їхала в село, до її батьків.

В мене дуже схожа ситуація була, тому поділюсь нею тут, може цій авторці, або ж комусь іншому, в нагоді стане.

Мала я таку необережність в свою квартиру пустити невістку.

Якщо чесно, вона мені відразу ж мутною видалась, але те, що вона сирота і росла в дитячому будинку, взяло гору.

Я планувала стати для цієї дитини матір’ю, або кимось дуже близьким. Та вийшло так, що покинула вона мою квартиру з тріском.

Коли син привів Лесю в мою двокімнатну квартиру, я віддала їм свою більшу кімнату. Я розумію, молоді, їм місця потрібно більше.

Я ще працювала провізором в аптеці, хоча через стан здоров’я вже була на пенсії.

Тулилася я в маленькій кімнаті, але мовчала, бо ж невістку не буду ображати.

Спершу кухня в нас була спільна. Потім щось Лесі зайшло, що вона буде готувати собі і чоловіку окремо.

Та ради Бога, мені ще легше. Скільки я там їм.

Холодильник в мене був хоч і з тих нових, але невеличкий, бо коли я його купляла, то жила одна.

Коли ми почали кожен по своїй каструлі класти, все не поміщалося.

– Я планую замовити новий холодильник для нашої сім’ї. Ви ж не проти?, – сказала невістка.

– А я чого маю бути проти. Тільки питання, куди ми його втулимо. Ти ж бачиш, на кухні в нас не розвернутися! Я іншого варіанту не бачу. Якщо ви купляєте холодильник, то ставите його в своїй кімнаті. Місце у вас знайдеться.

– Як ви собі це уявляєте? До нас прийдуть гості, а в нас в кімнаті “біла шафа”?, – вигукувала невістка. – Це ви свій старий до себе заберете, ось і всі питання.

– Куди, Леся? На голову?

– Та хоч і так, мені без різниці.

Я як це почула, то миттю виставила і невістку і сина за двері.

– Не подобається, ідіть на орендовану і там командуйте. А я на старості літ хочу в спокої пожити.

Я не хотіла робити цього “чуда”, вони самі мене заставили.

Син також добрий, йшов на поводу у дружини.

Вже з того часу два роки минуло. Живуть молоді окремо, а коли мова заходить за внуків, то Леся каже, що в чужих стінах не збирається дитя виховувати.

Певне чекають, коли моя квартира “звільниться”…

Автор – Карамелька

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page