fbpx

Я подбав про свою маму, тому вона і доживала віку в спеціальному закладі. Там у неї були однодумці, з якими вона радо проводила час. Бо що з мене візьмеш: дружина, діти, робота. Я звісно провідував її, як тільки була змога. Та одного дня мені зателефонувала завідувачка, і повідомила, що мама в поганому стані. Я кинув все, і примчав до неї того ж дня. Мама лежала на ліжку, і дивилася в стелю, а потім попросила підійти ближче

Я подбав про свою маму, тому вона і доживала віку в спеціальному закладі. Там у неї були однодумці, з якими вона радо проводила час. Бо що з мене візьмеш: дружина, діти, робота. Я звісно провідував її, як тільки була змога. Та одного дня мені зателефонувала завідувачка, і повідомила, що мама в поганому стані. Я кинув все, і примчав до неї того ж дня. Мама лежала на ліжку, і дивилася в стелю, а потім попросила підійти ближче.

Стефа від безвиході взяла сина за руку, і переїхала жити в село. Як-не-як, а там і город свій, і якась господарка, вже легше, ніж на поверсі думати-гадати, чим дитину кормити.

Мати виховувала Дмитра одного, без чоловічої руки. Коли їй було 29 років, чоловік зрадив її з молодицею. Пробачити не змогла, подала на розлучення, хоча і розуміла, що одній з дитиною їй буде дуже важко.

Довелося покинути рідне місто і перебратися разом з сином в село. Все ж там все набагато дешевше, вийшло відразу ж придбати свій будинок, а біля нього сад і город. Працювати треба дуже багато і важко, але зате все своє і мінімум грошей доводиться витрачати. Жили вони з Дмитром душа в душу. Мати так більше заміж не вийшла, та й взагалі стала чоловіків цуратися. Стефа вивчила Дмитра в престижному університеті, навіть допомогла купити квартиру на свої заощадження, зробила синові красиве весілля.

Минали роки, мати старіла. У Дмитра вже виросли діти і навіть були онуки. Коли черговий раз мати захворіла, їй на той час було вже 78 років, Дмитро разом з дружиною вирішили віддати стареньку в притулок для літніх людей. Самі їздили, дивилися його, ніби як умови хороші, персонал приємний. Мати не стала обурюватися, поїхала.

Щомісяця по кілька разів відвідував Дмитро з дружиною матір, а та все дивилася сумними очима на них, але не скаржилася. Одного разу зателефонували з притулку лікарі і сказали, що мати Дмитра в дуже важкому стані. Син тут же приїхав. Мама лежала на ліжку і дивилася в стелю, а потім різко попросила сина підставити вухо, щоб сказати щось.

Мама живучи в притулку сказала синові такі слова, від яких холодок по шкірі пішов. І тут він просто сторопів і забрав маму додому.

– Синку, я хочу попросити тебе про щось.

Говори, мамо, – схвильовано відповів Дмитро.

-Ти в кімнаті моїй зроби ремонт, а ще на кухні в притулку. Знаєш, часом холодно дуже буває, та й дме. Тебе ж діти теж сюди вивезуть через якісь роки. Я хвилююся, щоб тобі було зручно теж. – Сказала мама.

І тут Дмитро задумався. І правда, невже його діти так зроблять з ним теж. Йому стало соромно і в той же день він забрав маму додому. Адже вона не заслужила такої долі.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page