Я погана господиня, дуже. Це вам моя свекруха одразу скаже, і навіть моя мама з нею абсолютно згідна. Я нічого не роблю дома, граюся і гуляю з дітьми, ходжу у вільний від роботи час по кафе й майданчикам, а замість обіду можу дозволити собі дорого сиру з “червоненьким” – можу собі дозволити, мені 37 рочків.
Я не люблю прибирати – у мене від цього прямо настрій псується. Не люблю мити посуд – добре, що є посудомийка! Але водночас я обожнюю, щоб було чисто! Тому я найняла помічницю по будинку, яка два рази на тиждень приходить і робить те, що я не люблю.
Але я готую сама – люблю. Пере машинка, але абсолютно нічого гладжу. Велику кількість часу приділяю своїм двом діткам. Маю персональну тренерку з йоги, яка приходить до мене додому тричі на тиждень. І ще працюю вдома, гарно заробляю.
І ось до нас у гості приїхала свекруха на кілька днів.
Коли Наталя Миколаївна побачила, що додому прийшла помічниця, вона мало не збожеволіла – чоловікові ввечері все, що думає висловила, що я білоручка, марнотрата і взагалі погана господиня.
Станіслав мій спробував мене від н захистити, але в нього не вийшло, так вона вирішила все це висловити і мені особисто. Я героїчно винесла цей потік помий у мій бік, відповідала інтелігентно, без переходу на крик.
А оскільки я людина самокритична, у мене назріло питання – це дуже погано, що я найняла людину робити нелюбиму мною роботу без шкоди для сімейного бюджету, адже сама заробляю і на тренера, і на прибиральницю і в чоловіка грошей на це не прошу?
Або все-таки, якщо я не прибираю сама і не нагладжую постільну – я неповноцінна жінка?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
