Я погодувала сина і вложила його в ліжечко спати, а сама направилась готувати вечерю, оскільки з хвилини на хвилину мав з роботи прийти Роман. Коли двері відчинилися, я побачила поруч з чоловіком юну дамочку, якій від сили вісімнадцять виповнилося. Наговоривши мені “дивини”, Роман набрав свою маму. Я, щоб не слухати, пішла у ванну кімнату.
Після появи на світ дитинки багато жінок набирають зайву вагу. Так сталося зі мною. Я теж погладшала. Звичайно, мріяла привести фігуру в порядок, але після обстеження лікар не дозволив займатися фізичними навантаженнями.
У сім’ї, замість підтримки та розуміння, я зустріла повне засудження. Роман не хотів навіть чути те, що каже лікар. Йому потрібна була струнка дружина, а те, що я йому подарувала сина, він не хотів брати до уваги. Мама Романа завжди його підтримувала.
Я не любила, коли свекруха приходила до нас у гості. Їй важко було догодити. Ліля Петрівна до всього чіплялася. Я спеціально дуже старанно прибирала квартиру до її візиту. Прала, готувала, одним словом, намагалася їй всіляко догодити, але це дуже важко.
Роман став все частіше мене ображати, називав товстою, бегемотом та іншими словами. А одного разу привів у квартиру молоду дівчину дуже струнку і заявив, що тепер вона житиме тут, а я маю зібрати свої речі та піти на всі чотири сторони.
Я розплакалася, а потім пішла у ванну кімнату. Звідти почула, як чоловік дзвонить своїй мамі та розповідає їй, що зібрався жити з іншою дівчиною, а мене виставляє за двері. Я була впевнена, що свекруха тільки порадіє такому рішенню сина. А свекруха сказала коротко: “Я зараз приїду”.
Я вмилася, не хотіла, щоб свекруха бачила мої сльози. Але сталося все інакше. Свекруха одразу з порога дала синові зрозуміти хто тут головний і сказала, що якщо він зробив остаточний вибір, то нехай сам іде з квартири, а мене вона вигнати не дозволить.
Роман пішов. Ми зі свекрухою вирушили на кухню пити чай. Я не очікувала від неї такої підтримки. Вона все примовляла, який син негідник і що вона не дасть мене образити. Єдиного не могла зрозуміти ця жінка – це вона його таким виховала й так розбалувала.
А як ви вважаєте, чи правильно зробила Ліля Петрівна? Чи все ж мала стати на сторону рідного сина?
Фото ілюстративне
