Так склалися обставини, що я пішла від чоловіка. Звичайно, я не кажу, що я гарно вчинила, і з мене потрібно брати приклад.
Районний центр у нас невеликий і це не пішло мені на руку. Самі розумієте, як швидко по “селу” розлітаються чутки. Особливо сильно засуджували мене люди пенсійного віку. А чутками, як відомо, земля наповнюється.
Швидше за все, навіть не варто уточнювати, що більшість із них просто придумані. Та й взагалі людям властиво все перекручувати та перебільшувати.
Як би там не було, а мені доводиться із цим жити. І справлятися із ситуацією. Звичайно ж, чоловік мене засуджував. І в судовому порядку він зробив так, щоб діти залишилися з ним.
А потім Степан став налаштовувати їх проти мене. Я все розумію, він покинутий чоловік і злий на весь світ, не лише на мене.
Як би я не намагалася згладити наші з ним стосунки, він не хоче йти мені на зустріч. Дівчатка від мене віддаляються, і якщо ми бачимось, він них віє холодом. Ні, вони мене не ображають, але всіляко висловлюють зневагу. за те, що я покинула їх тата.
Я себе не виправдовую і в жодному разі не вважаю ідеальною матір’ю чи дружиною. Тільки й чоловік далеко не був святий. Я підозрюю, що Степан не раз ходив наліво, тільки він вміло це від мене приховував.
Степан не наважився піти з сім’ї, але це не привід налаштовувати проти мене наших дітей. Адже я постійно виконувала свої материнські обов’язки. Звичайно, сім’я тримається на обох батьках, тільки всі турботи по дому завжди лягали на мої плечі. Без варіантів.
Діти воліють звинувачувати у всьому мене. Але вони не знають усього. Як їм пояснити, чому я пішла від їх тата до молодого чоловіка? Поки ніяк. Можливо, зрозуміють, коли виростуть. А поки що вони ще малі для цього.
Не хочеться думати про те, що на мене чекає в майбутньому. Адже Степан ні перед чим не зупиниться і зробить усе, щоб про мене вони і не згадували. Якщо дійде до цього, то згодом вони забудуть усе те добро, яке я для них робила.
Спілкуватись вони вже зараз не дуже то і хочуть. Я не розумію, як з цим боротися. Чоловік постійно поряд з ними і впливає на них. Навіть на їхні думки.
Я постійно думаю, чи правильно я все роблю. Ми розлучилися за взаємною згодою. Не влаштовували сцен та “бурі”. Просто все до цього підійшло і ніхто не чинив опір, не пропонував інших рішень. Кожен із нас розумів, що шлюб не врятувати.
Після розлучення я поїхала. Як виявилось, увесь час Степан продовжував налаштовувати дітей проти мене. Мені не зрозумілі його цілі, чого Степан хоче досягти. Тільки склавши руки сидіти точно не можна.
Я не кажу, що вчинила добре. Але жодна мати не заслуговує на таке ставлення від власних дітей. Я ж завжди бажала їм тільки добра і все робила для їхнього щасливого та безтурботного дитинства. І по гуртках їх водила, і готувала смачно, і гарний одяг купувала.
Я на даний час при надії. Дуже б хотіла, щоб діти спілкувалися зі своїм братиком.
Але як все буде, одному Богу відомо!
Що робити в такій ситуації? Як достукатися до власних дітей?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери