Так склалися обставини, що я пішла від чоловіка. Звичайно, я не кажу, що я гарно вчинила, і з мене потрібно брати приклад.
Районний центр у нас невеликий і це не пішло мені на руку. Самі розумієте, як швидко по “селу” розлітаються чутки. Особливо сильно засуджували мене люди пенсійного віку. А чутками, як відомо, земля наповнюється.
Швидше за все, навіть не варто уточнювати, що більшість із них просто придумані. Та й взагалі людям властиво все перекручувати та перебільшувати.
Як би там не було, а мені доводиться із цим жити. І справлятися із ситуацією. Звичайно ж, чоловік мене засуджував. І в судовому порядку він зробив так, щоб діти залишилися з ним.
А потім Степан став налаштовувати їх проти мене. Я все розумію, він покинутий чоловік і злий на весь світ, не лише на мене.
Як би я не намагалася згладити наші з ним стосунки, він не хоче йти мені на зустріч. Дівчатка від мене віддаляються, і якщо ми бачимось, він них віє холодом. Ні, вони мене не ображають, але всіляко висловлюють зневагу. за те, що я покинула їх тата.
Я себе не виправдовую і в жодному разі не вважаю ідеальною матір’ю чи дружиною. Тільки й чоловік далеко не був святий. Я підозрюю, що Степан не раз ходив наліво, тільки він вміло це від мене приховував.
Степан не наважився піти з сім’ї, але це не привід налаштовувати проти мене наших дітей. Адже я постійно виконувала свої материнські обов’язки. Звичайно, сім’я тримається на обох батьках, тільки всі турботи по дому завжди лягали на мої плечі. Без варіантів.
Діти воліють звинувачувати у всьому мене. Але вони не знають усього. Як їм пояснити, чому я пішла від їх тата до молодого чоловіка? Поки ніяк. Можливо, зрозуміють, коли виростуть. А поки що вони ще малі для цього.
Не хочеться думати про те, що на мене чекає в майбутньому. Адже Степан ні перед чим не зупиниться і зробить усе, щоб про мене вони і не згадували. Якщо дійде до цього, то згодом вони забудуть усе те добро, яке я для них робила.
Спілкуватись вони вже зараз не дуже то і хочуть. Я не розумію, як з цим боротися. Чоловік постійно поряд з ними і впливає на них. Навіть на їхні думки.
Я постійно думаю, чи правильно я все роблю. Ми розлучилися за взаємною згодою. Не влаштовували сцен та “бурі”. Просто все до цього підійшло і ніхто не чинив опір, не пропонував інших рішень. Кожен із нас розумів, що шлюб не врятувати.
Після розлучення я поїхала. Як виявилось, увесь час Степан продовжував налаштовувати дітей проти мене. Мені не зрозумілі його цілі, чого Степан хоче досягти. Тільки склавши руки сидіти точно не можна.
Я не кажу, що вчинила добре. Але жодна мати не заслуговує на таке ставлення від власних дітей. Я ж завжди бажала їм тільки добра і все робила для їхнього щасливого та безтурботного дитинства. І по гуртках їх водила, і готувала смачно, і гарний одяг купувала.
Я на даний час при надії. Дуже б хотіла, щоб діти спілкувалися зі своїм братиком.
Але як все буде, одному Богу відомо!
Що робити в такій ситуації? Як достукатися до власних дітей?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю