Я попередила сина, що після церкви до них заскочу, але краще б ноги моєї там не було. Ні, мене не турбувало те, що Ліля ще в ліжку лежала, вона ж при надії, їй можна, але те, що в її руках красувався новесенький айфон, мене з себе вивело. Я ж на їх кредитку останні гроші положила. Не задумуючись я покликала сина на розмову в кухню!
Невеличке весілля мій син Андрій відгуляв з Лілею два роки тому. Одразу ж після святкування вони з’їхали жити на орендовану квартиру, але коли приїжджали до мене в гості, то дуже сильно натякали, особливо невістка, що дуже хочуть придбати власне житло.
Я ж не проти. Молоді, звісно хочеться свій куточок. Я ж то спершу не розуміла до чого все це “говорення” було за чашкою чаю на кухні.
Андрій має “точку” на базарі недалеко від дому. Продає телефони, але щоб сказати що в нього є гроші, то ні. Чи то не вміють ними розпоряджатися, чи то Ліля любить побалувати себе дорогими покупками.
Через декілька місяців ми дізналися, що в Андрія і Лілі буде поповнення. Ось з цього моменту все й почалося.
Купили вони двокімнатну квартиру в новобудові, точніше, в іпотеку взяли. А ось на ремонт грошей не вистачало їм.
– Мам, ти повинна нам допомогти хоча б з ремонтом. Ми самі не дамо ради.
Я ще здивувалася, ну звідки мені, виховательці садочка, взяти гроші їм на цей ремонт, але промовчала.
Все закінчилося тим, що Андрій попросив мене взяти в банку кредитку. Я цим ніколи не користувалася, але приблизно розуміла, що це означає.
Сміливості відмовити, на жаль, я тоді не мала. А після неї, через деякий час, в мене на руках їх вже було три штуки.
Гроші, звісно, Андрій всі познімав, і обіцяв виплачувати, але не все так сталося, як він собі думав.
– Мам, ну заплати сама, ти ж розумієш, що в нас скоро дитинка буде. Гроші на інше нам збирати треба.
Рад не рад, я оплатила, хоча залишилася з тисячкою в кишені. Андрій навіть не спитав, чи є в мене після цього гроші на хліб, але нехай там, проживу якось.
І тут в неділю я після церкви вирішила зайти до них в гості. Зранку, як годиться, зателефонувала, попередила.
По дорозі заскочила до Ашану, купила фруктів, відерко морозива, яке полюбляє невістка.
Двері мені відкрив Андрій. Ліля, погано себе почувала, і лежала в ліжку. Але це мене зовсім не турбувало. В очі мені попалося геть інше.
Невістка з довжелезними і недавно нафарбованими нігтями, тримала новесенький айфон.
– А це що, до тебе вже Миколай прийшов, чи що?
– Я заслужила в Андрійка. Скоро йому дитинку подарую!, – відповіла невістка навіть не підіймаючи на мене погляд.
То це що означає, як на кредитку гроші покласти, то в них немає, бо на дитинку все збирають, а як Айфон новий купити, то прошу дуже!
Дивина та й годі. Хіба ні?
Я, коли була з Андрієм сама на кухні, відразу ж йому сказала, що наступного місяця, нехай хоч що робить, та я плати за них ані гривні більше не буду!
Айфони їм подавай…
Хіба я не права?
Що порадите мені в такій ситуації? Може дійсно я майбутня бабуся, і повинна їм таким чином допомагати? Вони ж і іпотеку платять!
Фото ілюстративне
