Я попробувала борщ невістки і жартома сказала, що мама її нічого не навчила. Леся образилася. Якщо чесно, то він справді ніякий, але ж я стрималася, і в “лоб” не сказала, що то не капуста в ньому, а якась розварена розмазня, ще й без м’яса. Мій син звик до іншого рецепту. Але так Леся його обкрутила, що той замість того, щоб мене підтримати, свою дружину розхвалює.
Та я життя прожила, і прекрасно знаю, який має бути наш український червоний борщ. Леся ж подала розмазню. Ось я і не стрималася.
В нас як було заведено, ще від моєї бабусі пам’ятаю, що борщ має варитися на файному м’ясі, це по перше, ну а капуста додається вже в самому кінці.
Має два рази “моргнути”, як мама моя ще казала, і забирати з вогню, бо інакше, якщо капуста не хрумтить, то це не борщ, а якась підробка.
Я цього рецепту все життя притримувалася. І чоловіку подобалася, і дітям.
Син ж мій звик саме до такого рецепту.
А тут, бачте, знайшов син собі дружину, яка кидає капусту за пару хвилин після картоплі і моркви, а він мовчить.
В понеділок я була в місті, де діти живуть, по справах, ну і гріхом було б дітей не провідати.
Прийняли мене добре. Зразу ж за стіл запросили. Син навіть з того приводу, що мама приїхала, “червоненьке” відкрив.
І все б нічого, та як діло дійшло до борщу, то я відразу й ляпнула, що сваха моя свою дочку заміж видала, а борщу варити не навчила.
Я не думала, що Леся так серйозно віднесеться до моїх слів.
Але якщо чесно, то я ще м’яко висловилася, бо це не борщ, а підробка, як я вище вже писала.
Що син, що невістка тепер розмовляють зі мною через зуби.
Але я не розумію, хіба те, що я хотіла її навчити, я зробила щось погане?
Автор Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua