Я поспішно прощалася з подругою Наталею, але раптово помітила футболку з потертим Суперменом, у якій чоловік пішов з дому вранці.
Я не знала, як їй краще вчинити із чоловіком. Розлучатись? Іти? Проганяти? Чи правильніше вдати, що нічого не сталося? Хоча хіба є правильний варіант дій, коли після 30 років шлюбу дізнаєшся, що чоловік зраджує з подругою?
Одне я в ту мить знала достеменно. Після всього, що я з’ясувала, наше сімейне життя з Данилом ніколи не буде таким, як раніше.
Ми з чоловіком жили мирно, можна навіть сказати в гармонії. Хоч у наших стосунках майже не було суперечок, я вже давно не відчувала колишнього умиротворення та задоволення життям. Данило все частіше йшов на довгу рибалку і взагалі мало спілкувався зі мною. І щоразу, коли я поринала у вир роздумів, на допомогу приходила Наталя.
Точніше, я сама приходила до подруги по допомогу. Подруга завжди вміла правильно розставити пріоритети та показати реальну картину. Вона запевняла мене, що з чоловіком мені дуже пощастило. Що він роботящий, скромний і що ніколи не відмовляє у допомозі дітям. А це багато чого варте. Будь-яка жінка захотіла б бути на моєму місці. Тоді я починала дивитися на ситуацію під іншим кутом і все здавалося не таким сумним.
Однак удома тривожні думки поверталися і знову не давали спокою. До того ж Данило продовжував затримуватися то тут, то там. Наче він не хотів перебувати вдома зайвий раз. Якось у день, який ми планували провести вдвох, Данило знову зібрався на рибалку. Незважаючи на мої вмовляння та нагадування про домашні справи, він все одно натягнув свою улюблену футболку з логотипом Супермена, взяв вудки та вийшов із дому.
Збита з пантелику, я не хотіла залишатися вдома на самоті. Тому я, не зателефонувавши заздалегідь, вирушила до Наталі. Вона майже завжди була вдома і ніколи не була проти компанії.
На свій подив, я виявила, що двері подруги були не зачинені. Побоюючись найгіршого, я увійшла й обережно озирнулася. На столі у вітальні стояли келихи та коробка цукерок, грала приглушена музика. У цей момент, поправляючи халат, Наталя вибігла зі спальні.
Збентежена, я пояснила подрузі, як змогла зайти, та вибачилася за незапланований візит. Я вже збиралася виходити, як раптом помітила знайомий пошарпаний логотип, а потім і футболку, яка недбало валялася під дверима спальні. Тут же я помітила й вудки у кутку передпокою. Ті самі, що Данило мій завжди носить із собою.
Але я нічого не сказала. Я попрощалася і пішла додому.
З того часу минув рік. Я так нічого нікому і не розповіла. Визнати перед усіма, що чоловік зраджує з подругою, означало розлучення. А я не хочу залишитись самотньою. До того ж мені не хотілося руйнувати те, що ми з чоловіком будували разом стільки років. Після з’ясування правди я поїхала на місяць до дочки. Щоб заспокоїтись і змиритися.
Данило помітив зміни у мені, але не прийняв це на свій рахунок. Згодом він залишив «рибалку», але це не додало теплоти у наші взаємини. Зараз мені вже байдуже, з ким Данило і чому. Головне, що він поруч і може допомогти у разі чого. Головне, що я не сама в будинку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
