Я потрапила у рай, коли вона приїхала до нас жити з Каховки. Я без іронії і перебільшення, навіть не знаю, за що мені таке щастя. Просто за те, що прийняли без розмов Ніну Петрівну у такий складний час?
А як ми могли інакше? Ми дуже раді, що у неї вдалося виїхати і добратися до нас.
Ми б і самі про неї турбувалися, але вона оточила нас таким піклуванням, що з нашою увагою до неї не порівняти.
Кожного ранку я прокидаюся від рухів швабри в кухні і коридорі.
Підлоги у їдальні теж свекруха миє після кожного прийму їжі – сніданку, обічу, вечері.
Вікна миє через день.
Пил протирає щоденно.
Дитячі речі пере лише руками, а я взагалі ніколи цього не робила раніше.
Взагалі тепер не замовляємо їжу – мама чоловіка готує все сама, домашнє.
Грається з онуками, та таке вигадує! Вони орігамі виготовляють, шиють, аплікації роблять, ліплять, граються у дворі у всі ігри ще нашого з чоловіком дитинства, та так захопливо, що збігається вся дітвора з сусідніх дворів. Всіх дітей мама чоловіка частує свіжоспеченими булочками з какао.
Я щодня їй кажу, щоб відпочила, присвятила час собі, якимось своїм зайняттям чи прогулянкам, ххоббі.
Але Ніна Петрівна й чути не хоче.
І кожен свій день починає о 6-й ранку з миття підлог у всій нашій оселі…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.