fbpx
життєві історії
Я повернулася додому з Англії. Так, у такий час – додому в Україну. Мені всі біля скроні крутили – і рідні вдома, і друзі й колеги по роботі в Англії. Все почалося влітку минулого року. Одного дня я натрапила на відео про роботу в Англії на фермі. А мені треба було платити кредит за квартиру в Броварах в новобудові. Щомісячний платіж становив близько 30 тисяч гривень. Платили за одну годину роботи 9 фунтів

Я повернулася додому з Англії. Так, у такий час – додому в Україну. Мені всі біля скроні крутили – і рідні вдома, і друзі й колеги по роботі в Англії.

Все почалося влітку минулого року. Одного дня я натрапила на відео про роботу в Англії на фермі. Казали, що там добрий заробіток. Мене це зацікавило, почала дізнаватися подробиці. Близько місяця думала, думала і таки вирішила, що треба їхати.

У Великій Британії є державна програма сезонних сільськогосподарських працівників. От туди й набирали людей. Для цього є спеціальна компанія. Я подала заявку, їздила на співбесіду. Зокрема, питали, з якою метою потрібна робота.

У мене, наприклад, іпотека. Щомісячний платіж становив близько 30 тисяч гривень. Тому їхала до Англії, щоб із зароблених там грошей виплатити іпотеку.

На оформлення документів, купівлю квитків я витратила багатенько зі своїх збережень. Джерелом цих грошей була моя зарплата, ще частину взяла із кредитки. У Києві я працювала продавцем у ювелірному магазині.

Виїжджати до іншої країни, змінювати обстановку мені було нестрашно. Щодо англійської мови, то вона в мене на рівні шкільної програми.

Робочу візу дають на півроку. Я жила в Англії, у селі Брокенхерст. Вона розташована в графстві Хемпшир, неподалік Саутгемптона і Борнмута. Там дуже спокійно, люди добрі та ввічливі.

На таких фермах працюють люди з України, Польщі, Киргизстану та інших країн. Самі англійці вважають, що для них це низькооплачувана робота. А для нас – високооплачувана. Платили за одну годину роботи 9 фунтів. Гроші виплачували раз на тиждень – по п’ятницях.

Жили ми в караванах – це будинки на колесах. На фермі працювали болгари, румуни, поляки, українці.

Спілкувались із ними, потоваришували з багатьма. тому навіть трішки вивчила їхні мови.

Робота починалася з шостої ранку. І тривала цілий день. Весь цей час ходили в теплицях та збирали полуницю. Часу відпочити трохи не було, постійно перебували у русі, поверталися без сил. Сама робота у фізичному плані дуже важка.

Особливо важкими видалися для  мене перші два тижні. Багато хто не витримував і їхав. У теплицях було дуже жарко, у мене почалася непереносимість на полуницю, тому що вона була вся оброблена.

Але я залишилася, бо довелося б працювати неофіційно, а це загрожувало депортацією.

Півроку та ще кілька місяців  пролетіли непомітно. Нещодавно повернулася в Бровари, бо закінчилася робоча віза. Поверталася. зрозуміло, через Польщу.

У результаті за проведений час у Великій Британії змогла заробити і вдалося покрити потеку на 70%.

Ось такий досвід. Для такої роботи, на якій я там попрацювала, необхідні міцне здоров’я та здорова спина. Краси Лондону й Британських містечок майже не бачила. Але, звичайно, приваблюють добрі гроші, заради яких і працюєш там.

Мені, як я сказала, всі біля скроні крутили – і рідні вдома, і друзій колеги по роботі в Англії, мовляв, я не  сповна розуму, якщо повертаюся у такий час до рідної країни. А мені тут добре! Україна – найкраща!

Я вже знову влаштувалася працювати на стару роботу, трохи займаюся волонтерством і чекаю свого коханого хлопця Андрія, який служить на передовій.

Всім миру і будьте щасливі там, де ваша душа.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.