fbpx

Я повернулася в батьківську квартиру. Сестра від моєї появи була не в захваті. – Я з кімнати нічого прибирати не буду. Ти ж все рівно не надовго. – Було дивно таке чути від Юлі, адже це і моя квартира. А згодом туди прийшла і свекруха сестри. – Чого ти молодій сім’ї заважаєш жити? Сорому зовсім нема. У тебе ж є хлопець в області. Ось і сиди з ним там, і не плутайся під ногами

Я повернулася в батьківську квартиру. Сестра від моєї появи була не в захваті. – Я з кімнати нічого прибирати не буду. Ти ж все рівно не надовго. – Було дивно таке чути від Юлі, адже це і моя квартира. А згодом туди прийшла і свекруха сестри. – Чого ти молодій сім’ї заважаєш жити? Сорому зовсім нема. У тебе ж є хлопець в області. Ось і сиди з ним там, і не плутайся під ногами.

Коли мені виповнилося 18 років, а сестрі – 23, ми стали сиротами. Юля вже ходила на роботу, а мені тільки треба було вступати на навчання.

Я поїхала в місто, адже тільки там був хороший університет, а Юля залишилася в батьківській двокімнатній квартирі в районному центрі.

Пізніше з’ясувалося, що у неї вже є наречений, але через відхід батьків вона перенесла весілля. Сергій переїхав до неї, я не заперечувала – на канікули мене ж ніхто з хати не вижене, тим більше, я попросила не займати мою кімнату.

Перший же мій приїзд виявився невдалим. Вся моя кімната була завалена якимись коробками, ніхто їх забирати не планував. Мовляв, ти ненадовго приїхала, відсунь. У той же вечір свекруха Юлі завітала в гості.

– У твоєї сестри сім’я, а потім і діти будуть. Тобі б нареченого з квартирою шукати і роботу. Ось вчишся в місті, там і залишайся, – сказала вона мені.

В цей час сестра стояла і посміхалася. Я зрозуміла, що вона повністю підтримує цю позицію.

З того часу я стала приїжджати рідше. Мене тут зустрічали як непрохану гостю, тому не хотілося заважати. Незабаром у Юлі народився син, вона хотіла зайняти мою кімнату, але я відмовилася. Сестра знайшла вихід із ситуації – племінник там не спав, зате всі інші його речі складували там.

– Юля, тобі через кілька місяців з декрету виходити, давай вирішувати, що робити з квартирою. Я пропоную продати і розділити гроші, кожна зможе іпотеку оформити, – сказала я їй.

– Ну, у тебе ж наречений є в місті, ось і виходь за нього заміж. Влаштовуйся там!

– Не наречений, а хлопець… Але це не важливо, житло мені потрібно в будь-якому випадку.

– А ти шукай такого, щоб з квартирою, – влізла в розмову свекруха Юлі.

– Тільки ось вашій невістці не поталанило, – сказала я.

– Яка нахабна, тому тобі тут не раді, – відповіла вона.

Мені було по барабану на їх думку, але нерухомість я дарувати не збиралася. Сестра ніяк не могла вирішити, що ми будемо робити, вона просто тягнула час. Я вже навіть знайшла варіант під іпотеку, потрібні були тільки гроші.

– А чого ти поспішаєш? Навіщо продавати батьківську квартиру? Ще заміж не вийшла, а вже іпотеку хочеш. А якщо з роботи звільнять, як платити будеш? – сказала Юля.

– Я сюди повертатися все одно не збираюся, це вже не мій будинок. Виставляй квартиру на продаж.

– Я тебе зрозуміла.

Робити вона нічого не збиралася, тому я сама найняла ріелтора і закрутила цю справу. Всі документи незабаром були готові, а покупці вже чекали дату заїзду.

– Я не готова. У мене ще немає варіанту для іпотеки. Куди я з дитиною з’їду?

– А у мене є, напрягайся давай!

Через сестру покупця ми опустили. Коли я влаштувала скандал з цього приводу, її свекруха в черговий раз втрутилася в нашу розмову.

– А нам зараз не до іпотеки, твоя сестра другу дитину чекає. З чого вона платити буде? Можна кілька років ще потерпіти! – сказала вона.

– А це вже не мої проблеми, мені теж життя своє влаштовувати треба. Ось нехай і до вас ідуть жити, раз ви так хвилюєтесь.

Я вирішила шукати покупців хоча б на кімнату, адже сестра нічого робити не збиралася. Але буквально через кілька днів після цієї розмови Юля зателефонувала мені і сказала:

– Продавай, я не проти. Ми переїдемо до свекрухи.

Я взяла відгул і поїхала в рідне місто, щоб зустрітися з покупцем. На порозі квартири мене знову зустріла свекруха сестри.

– Домоглася свого? Ця дитина буде на твоїй совісті. Через тебе Юлечка на таке пішла…. Молодша сестричка квартиру продати хоче, їй на інших плювати. Нахаба! – вигукувала вона.

Я нічого про цю розмову не розповідала Юлі. Ми підписали всі документи, поділили гроші і роз’їхалися. Більше спілкуватися з родичами у мене немає бажання. Я не вважаю себе винною, кожен повинен нести відповідальність за свої вчинки.

Хіба не так?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page