Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають.
На мою квартиру вони зазіхати почали. Добре, що я вчасно повернулася з вулиці. Ох і галасу я наробила! Певне, всі сусіди чули моє невдоволення.
Я живу одна, чоловік, як тільки минуло йому п’ятдесят, пішов до іншої жінки. Як він мені сказав, жив він зі мною лише заради дітей.
Миру в нас ніколи не було, тому коли двері за ним зачинилися, я навіть видихнула.
Нажили ми двох синів.
Старший бізнесмен, має гарну сім’ю, великий будинок, дачу, дві автівки.
Молодшому не так пощастило.
Закінчив училище, а зараз на будові працює.
Один час я попросила старшого Вадима, щоб до себе на роботу Івана взяв, а той подумав і запропонував лише сторожем бути.
Вадим пропонував йому хороші гроші, але той сказав, що це низько для нього.
Я з одного боку і Вадима розумію, бо на щось серйозне брата ставити трохи небезпечно, бо той і хильнути любив, і взагалі, не дуже він така людина, на яку покластися можна.
Коли Іван познайомився з Інною, я була дуже щаслива, бо хвилювалася, що зійде з хорошої дороги і хто його там захоче.
Єдине, в чому була проблема, що не мали вони після весілля де жити.
Сама невістка з районного центру. І хоча в батьків вона єдина дитина і живуть вони в трикімнатній квартирі, перебиратися туди молоді не хотіли, через роботу, до якої звідтам важко добиратися.
Як тільки ми узгодили, що жити вони зможуть у мене, я відразу ж їм сказала, що свою велику кімнату я їм не віддам, бо все собі обставила під свій смак.
Інна тоді так мило щебетала.
– Наталя Сергіївна, та ми не надовго. Для чого нам ваша кімната. При першій же можливості ми купимо свою, або ж на орендовану з’їдемо. Все це тимчасово.
Я відразу їм сказала, що їсти для них готувати не збираюся. Я цю справу замолоду не любила, а тепер тим більше.
Все їм підходило, але до пори до часу.
Я багато часу проводила на вулиці з подругами, а коли і приходила, то готувала собі щось легеньке і йшла в свою кімнату книгу читати чи телевізор дивитися.
Через півтора роки Інна повідомила, що чекає дитину. Я їх привітала, люблю я дітей. З Інною мій син дуже змінився. Друзі відійшли на другий план. З роботи він біг до дружини з бананами, і мене це не могло не радувати.
Десь на п’ятому місяці все сталося.
Я вийшла на вулицю і ще побачила, що якісь два незнайомі чоловіки в під’їзд зайшли, але мало чого і до кого.
Просидівши під під’їздом пів годинки я пішла в квартиру, щоб светр взяти, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони намагалися перенести моє важке і велике ліжко в їх малу кімнату, але воно туди не влазить.
– Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. Скоро буде малюк в домі. В нашій кімнаті немає навіть де розвернутися, не те щоб ліжечко дитяче поставити.
Ви знаєте, обурило мене навіть не те, що вони в мою кімнату хочуть, а що навіть словом не обмовились про це.
Невістка сиділа в куточку і мовчки перебирала мої папки з документами, а біля неї була гора деяких газет, вирізок, відкриток. Все це вона планувала викинути, щоб більше місця було. Сервізи мої також їй мішали, бо тільки порохи збирають.
Я як наробила крику, то ті хлопи вмить з квартири вилетіли.
По-перше, я звикла спати на своєму ліжку. Там кожна ямочка в матраці під мене виточена. По друге, буває часто таке, що мені не хватає повітря і я виходжу на балкон, щоб подихати. А взагалі, це моя квартира і я не дозволю нікому тут керувати.
– Поки я жива, того не буде.
Через дві неділі син з невісткою забрали свої пожитки і переїхали на орендовану.
І сват мені дзвонив і сваха. Кажуть, що в мене немає серця, бо виперла дітей на вулицю.
А в тих дітей хіба серце є?
Та як свати такі мудрі, то нехай собі забирають, чи розміняють трикімнатну і єдиній дочці допоможуть.
Останнє, що сват мені сказав, було: “Тепер я розумію, чому від вас пішов чоловік. Я б також з такою не жив!”.
Розсудіть нас, люди добрі, невже я щось зробила не так?
Невже я така погана мама?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
