fbpx

Я поверталася з роботи через базар і випадково натрапила на свою колишню свекруху. Вона ледве переставляла ноги, але не це мене здивувало. Позаду неї з клітчастою сумкою в руках плентався Сергій. Добре, що вони мене не впізнали, інакше б я зі стиду крізь землю провалилася. До сьогодні не можу зрозуміти, як в цій людині я могла побачити “принца на білому коні”?

Я поверталася з роботи через базар і випадково натрапила на свою колишню свекруху. Вона ледве переставляла ноги, але не це мене здивувало. Позаду неї з клітчастою сумкою в руках плентався Сергій. Добре, що вони мене не впізнали, інакше б я зі стиду крізь землю провалилася. До сьогодні не можу зрозуміти, як в цій людині я могла побачити “принца на білому коні”?

Тамара Олександрівна, як я зрозуміла, завжди уявляла себе принцесою чи царицею всього світу. Тож бачила поруч зі своїм сином схожу на себе жінку, щоб із відповідною освітою, вихованням, а найголовніше, щоб свати були не бідні. А Сергій познайомився зі мною — звичайною дівчиною із невеличкого села, що навчається і проживає в гуртожитку. Моя професія – кухар.

Просто його мати відмовлялася приймати той факт, що безробітному Сергію не світила забезпечена невістка — хто на нього клюне? Адже в свої двадцять п’ять він продовжував жити з матір’ю і досі не знайшов себе у цьому житті. Постійно змінював місце роботи, довго відпочивав чи, як він казав, набирався сил.

Однак мені, сільській дівчині Сергій здався принцом на білому коні. Він веселий, допитливий, цікавий. І романтично вибирав місця для зустрічей. Словом, я була така щаслива, тому коли тільки Сергій заїкнувся про весілля, я сказала “так”

Його мати в люті прошипіла, що на шикарне весілля ми можемо не розраховувати. Та ми особливо й не хотіли. Головне, що коханий поряд зі мною, чого ще хотіти.

Після скромного святкування Сергій привів мене жити до себе додому, з цього дня й почалося моє випробування: не так готую, не так перу, прибираю, прасую…

Тамара Олександрівна щодня мені нагадувала про моє бідне походження і насміхалася, що я звичайною душовою кабінкою користуватися не вмію. Хоча у будинку батьків був звичайний душ. Я намагалася спочатку мовчати, проте стримуватися довго не виходило. Через чергові причіпки своєї свекрухи я “здалася”, зібрала речі і поїхала до батьків.

Я довго приходила до тями. Потім таки зібралася духом і закінчивши навчання я приступила до роботи. Чоловік не раз просив повернутися і одного дня я таки пробачила свою свекруху. Мій характер від спокійної та скромної дівчини перетворився на такий, що вигризає собі місце під сонцем.

Труднощі загартовували мене і після я влаштувалася в найдорожчий і найпрестижніший ресторан в нашому районному центрі. Мені не відмовили, я пройшла певні випробування. Життя почало налагоджуватися. Після цього свекруха мною практично пишалася, але іноді все-таки чіплялася по-звичці. Ось така вона.

Якось мені все набридло і я сказала Сергію, що треба вже й честь знати і переїхати кудись жити окремо. У мене гарна зарплатня, потягну оренду житла. До того ж чоловік також мав деякі підробітки. Однак він сказав, що не хоче залишати маму саму і ні до чого нам витрачатися на оренду — краще витратити гроші на автівку для нього. Я прийшла в лють: про нормальну роботу він і не думає, але при цьому буде розпоряджатися моїми грошима?

Через все це того дня розгорілася велика “буря”. Того ж дня я не витримала і пішла ночувати до подруги, побула в неї два дні, Сергій не передзвонив, назад не покликав і я довго не думаючи знайшла собі однокімнатну квартиру.

З того часу минуло вже 10 років. Ми з Сергієм розлучилися. На роботі мене підвищили, я розробляю меню для закладів громадського харчування і одного разу зустрілася на ринку з колишньою свекрухою. Тамара Олександрівна ледве пересувала ноги, спиралася на паличку, явно осунулася. А ззаду неї шкандибав Сергій  з клітчастою сумкою.

Я глянула на нього і не змогла зрозуміти, чим він тоді мене привабив? Неохайне зацьковане мамою звірятко. Він так і залишився маминим синком. Вони мене не впізнали, і я цьому навіть зраділа. Не хотілося спілкуватися з ними. Хоча на той момент я виглядала не те слово – шикарно.

Я б ніколи не повернулася до такого життя!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page