Ми зі Світланою працюємо в одній державній установі. Я живу з родною в місті, а вона їздить на роботу з сусіднього села. Якось ми останнім часом здружилися зі Світланою. Я її запрошувала ан свій день народження в кафе, але це був будній день.
А це вона тепер запросила нас з чоловіком на свій день народження в село. Зазвичай ми даруємо 1000 гривень, коробку цукерок і якусь хорошу пляшку.
Заросили вона з міста всього 6 чоловік – три пари. Ми замовили таксі, яке обійшлося по 400 гривень з кожного в один бік, тому ми з чоловіком вирішили подарувати 500 гривень, ми ж не мажори.
Їхали годину, і там, де машини не їздять, нас висадили і ми ще городами йшли хвилин тридцять. Прийшли, все не підготовлено, зі Світланою були ще дві її подруги, могли б і розпочати підготовку!
Вони вже при нас незадоволені чистили картоплю, рвали овочі, кришили салат, мангал готували. Виявляється, будуть курячі крильця, які ніхто не любить, їхали всі на обіцяний шашлик зі свинини.
Ночівля теж не була підготовлена, Світлана елементарно не розрахувала постільної, і сама постільна була далеко не свіжа, хоч спочатку колежанка говорила, що буде ночівля, нічого брати не треба, все є.
Усі гості були голодні і незадоволені. Тих крил не вистачило, щоб нормально наїстися, з’їли по 2-3 штуки, лягли спати голодними, на ранок нічого їсти не було, викликали таксі.
Я повністю переконана, що Світлана мала нам оплатити дорогу хоча би в один кінець! Це ж вона нас на день народження запросила, як не як. Тепер я з цією колежанкою зовсім спілкуватися не хочу, а ще недавно приятелювали.
От скажіть, хіба це день народження було? Нащо взагалі запрошувати гостей? Щоб ось так “прославитися”?
Фото авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
