fbpx

Я повинна оплатити молодшій сестричці шикарне весілля, адже це єдиний раз в житті! Але я вважаю, що зараз не зовсім підходящий час. Та у нас на Львівщині це має дуже велике значення, що скаже рідня, вінчання, тобто шлюб – це святе

Я повинна оплатити молодшій сестричці шикарне весілля, адже це єдиний раз в житті! Але я вважаю, що зараз не зовсім підходящий час.

У моїй історії насправді немає нічого істотно нового. Маю молодшу сестру Вероніку. Різниця між нами 16 років. Батьки дуже довго намагалися завести другу дитину, тому вона була бажаною. І, звичайно ж, батьки з самого дитинства потурали всім її забаганкам.

Мене це не надто зачіпало, але в якийсь момент їм варто було зупинитися. А вони, звичайно, цього не зробили.

Коли народилася Вероніка, батьки були досить забезпеченими. Вони якраз розпочали свій власний бізнес, і справи пішли вгору. Але невдовзі вони збанкрутували і залишилися з купою боргів.

Вже тоді я почала помалу допомагати батькам, бо бачила, як їм непросто. Батько працював водієм таксі, а мати медсестрою в лікарні. Самі розумієте, заробітки невеликі.

Після школи я вступила навчатись до місцевого університету, щоб не навантажувати батьків фінансово. Із другого курсу знайшла роботу.

Так ми потихеньку справлялися. Потім я вийшла на постійну роботу, одружилася З чоловіком ми стали жити у його батьків, вони прекрасні люди. Добре, що у нас великий будинок, який дістався батькам від дідуся.

Мене влаштовувало таке спокійне та розмірене життя. Але сестрі завжди і всього було мало. Після школи вона вирішила їхати вчитися до іншого міста. І не кудись, а до Києва. Батьки погодилися, хоч я й умовляла усіх цього не робити. Все ж таки забезпечувати життя сестри в столиці — дороге задоволення. Але сестра заявила, що це не її проблеми, а батьки просто ухвалили її рішення.

Перший рік вони ще справлялися, але згодом стало зовсім туго. Вони попросили, щоб я оплачувала сестрі бодай квартиру. Мені не хотілося цього робити, але й батьків залишити в такому стані я не могла. Тато працював цілодобово, а мама почала підробляти вечорами. І навіть так їм не вистачало.

Сяк-так спільними зусиллями ми вивчили сестру у столиці. Думали, що вона влаштується на роботу і зможемо видихнути.

Але Вероніка повернулася додому. Сказала, що хоче відпочити від навчання. Мене дивувала така її інфантильність. Я неодноразово намагалася з нею говорити, донести, що батькам і так важко. Але всі мої слова ніби розчинялися в повітрі. Батьки їй не суперечили і вирішили забезпечувати її, доки вона відпочиває.

Її рік відпочинку розтягнувся на три. Єдине досягнення Ніки за цей час — знайти нареченого. Сестричка зібралася виходити заміж. Це, звісно, ​​радісна новина, якби не один нюанс.

Сестра захотіла пишне весілля! та хіба зараз час? До того ж, в неї ні копійки в кишені, батьки також без грошей. Тому всією сім’єю вони вирішили, що я, як старша сестра, повинна взяти на себе всі витрати.

Щиро кажучи, це вивело мене з себе. Батьки роблять все, чого забажає Вероніка. І нехай так, але чому це все за мій рахунок, хоч я і маю гарну роботу?

У мене три роки тому народилася дитина. І якщо ви запитаєте, чи допоміг нам хтось хоч чимось, то я відповім, що ні. У мами немає часу навіть з онуком посидіти, бо вона завжди на підробітку. Про гроші я вже мовчу.

Проте, коли справа стосується Вероніки, то це навіть не обговорюється. Не знаю навіть що робити. Вартість весілля досить велика, для мене сума непідйомна, чоловіку теж ця ідея не подобається, ми вже  через це сперечалися.

Хіба що витратити на це всі заощадження, які я збирала собі на машину, щоб мати окрему від чоловіка. Але якщо відмовлюся спонсорувати весілля Вероніки, батьки образяться. А ще, швидше за все, влізуть у нові борги, щоб все ж таки сплатити свято. Адже у нас на Львівщині це має дуже велике значення, що скаже рідня? Вінчання, тобто шлюб – це у нас святе.

Як мені вчинити?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page