fbpx

Я познайомилася з Євгеном. Зустрічалися. Він хотів сім’ю і багато дітей, а мені не можна було народжувати. Але я ризикнула. І на світ з’явився мій Андрійко

Я народилася в благополучній родині. З дитинства була оточена турботою і ласкою. Батьки працювали заради мене і сестри не шкодуючи себе. Згодом вони стали великими підприємцями.

Одного разу зі мною трапилася біда. Я впала з коня і пошкодила спину. Довго не могла ходити, але батьківська турбота і любов зробили свою справу. Я знову змогла ходити, але обмежень від лікарів було дуже багато. У дитинстві це мене не хвилювало, а подорослішавши я пролила чимало сліз.

Потім була школа, університет. Я познайомилася з Євгеном. Зустрічалися. Він хотів сім’ю і багато дітей, а мені не можна було народжувати. Але я ризикнула. З’явився на світ Андрійко, зіграли пишне весілля. Загалом, все було добре.

Ми прожили 3 роки разом і Євген змінився. Мабуть на нього вплинула робота і нове оточення. Він почав ставитися до мене як до служниці, грубив. Кричав, що без грошей і допомоги батьків я ніхто. Було боляче і прикро.

Я не сиділа на місці. Працювала за фахом і наймала няню малюкові. Я довго трималася і мені це просто набридло. Я потайки зняла квартиру, забрала дитину і переїхала. Чоловік знайшов нас і почав погрожувати. Обіцяв забрати дитину, казав, що позбавить мене волі. Тоді я взяла відпустку по догляду за дитиною до семи років і поїхала до батьків.

Євген і там намагався качати права, але мій тато поставив його на місце. Потім було розлучення і принизливе розділення майна. Я була здивована! Квартиру нам купили батьки і все що було в ній, куплено за мій рахунок. Євген заробляв і сам, але гроші відкладав на новий автомобіль і на побутові потреби давав сущі копійки. В результаті все було поділено навпіл і колишній чоловік сміявся мені в обличчя.

Але, як то кажуть, час лікує. Я знайшла себе в роботі. Я працювала в магазині батьків, допомагала з оформленням документації. Пара років пройшла в спокої. Колишній Євген сином не цікавився і до нас не ліз. Потім батьки вирішили звести мене з гідним чоловіком. З синочком з багатої сім’ї, але бог милував.

Я працювала і продавщицею, займалася постачанням магазину. Бувало, і замість прибиральниці була. До мене почали придивлятися молоді люди. Жартували, кликали на побачення. Але, на мій погляд, їм були потрібні тільки гроші. Дякую татові за те, що він відганяв особливо наполегливих.

Але недавно відбулася подія, яка змінила мій погляд на чоловіків. Я познайомилася з двома молодими хлопцями. Перший, Антон, з хорошою освітою, вихований, симпатичний. Свій бізнес. Загалом, йому пророкують хороше майбутнє. Пропонує зустрічатися і жити разом. Красиво доглядає, але з ним поруч я себе відчуваю некомфортно. Він якийсь липкий, надто нав’язливий. Постійно говорить, що як тільки одружимося, то заживемо, як королі. Тому мене беруть сумніви на рахунок нього.

Другий хлопець – Павло. Це людина – загадка для мене. Зовні він не дуже. Високий, широкоплечий, але обличчя грубе і з першого погляду симпатії не викликає. Випадково поспілкувавшись з ним в магазині, я зрозуміла, що це дуже інтелігентна людина. Я люблю вірші і літературу і мені вперше попався чоловік, який знає багато віршів напам’ять, багато читає. З яким можна поговорити про все на світі.

Пізніше я навела довідки і дізналася, що він був одружений, має дітей. З дружиною розлучився, але підтримує дуже хороші відносини. Так само я з подивом дізналася, що він не має вищої освіти, хоча якщо судити за рівнем знань, він би легко закінчив будь-який навчальний заклад. Поруч з ним дуже спокійно, таке відчуття, що від нього виходить аура спокою й умиротворення.

Я сама намагалася натякнути йому, що хотіла б зустрічатися з ним. Він здивувався і сказав, що якщо я дійсно хочу бути поруч з ним, то повинна забути про допомогу від батьків. Йому не потрібна ця допомога і даром. А мені прийдеться забути свої капризи і жити без особливого шику. Займатися дітьми і чекати його з роботи. Я повідомила, що мені не можна дітей мати через травми, що свого сина я народила на свій страх і ризик. Він знову мене здивував тим, що щиро шкодував мене.

Тепер я на роздоріжжі. З одного боку Антон, світле майбутнє і благословення батьків, але там не буде ні любові, ні взаємності. З іншого боку Павло, який чесно попередив, що золотих гір не обіцяє, а також негатив від батьків. Але з ним мені буде комфортно.

Я не знаю, як мені бути. Хочеться відчути себе справжньою жінкою. Притиснутися до міцного чоловічого плеча. Підкажіть, будь ласка, що мені робити?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – freepik

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page