fbpx
життєві історії
Я працюю санітаркою в нашій поліклініці. Пів року тому напарниця пішла в декретну відпустку, тому на час її відсутності мені в допомогу дали Катерину. Ми з нею одразу ж знайшли спільну мову, а коли зрозуміли, що живемо на сусідніх вулицях, та й взагалі стали подругами не розлий вода. Але недавно трапилась з нею одна неприємність, і вона позичила в мене пару тисяч, до зарплати

Працюю я санітаркою в районній поліклініці. Моя напарниця пів року тому пішла у декретну відпустку, тому на заміну їй, а на допомогу мені, прийшла Катерина. Приємна жінка, весела. Відразу з усіма подружилася. Через кілька днів, коли ми з нею затрималися на роботі, за нею заїхав чоловік. Вони запропонували мене підвезти.

Виявилося, вони живуть недалеко від мене, на сусідній вулиці. Це поклало початок моїй дружбі з Катериною. Ми разом їздили на роботу, разом йшли по магазинах після роботи. Іноді я забігала до неї на чай, іноді вона до мене.

Допомагали один одному в будь-яких дрібницях, радилися. Були подругами. І ось з місяць назад вона попросила у мене 3 тисяч гривень до зарплати. Я дала.

Зарплату вона отримувала таку ж, як я. Та й чоловік працював. Я знала, що для неї не важко повернути мені гроші. Але місяць пройшов, і гроші вона мені не повернула. Найдивніше, ніяк це не пояснила.

У день зарплати ми, як завжди, вийшли разом, зайшли по дорозі в магазин, купили смаколиків дітям, і розійшлися по домівках. Думаю, ну напевно, вона завтра мені віддасть мої гроші. Зніме з карти і принесе. Але і на наступний день, гроші мені ніхто не повернув.

Я почекала ще два дні, потім запитала, коли вона поверне мені гроші? Подруга здивовано на мене подивилася і спокійно промовила: – Я твої гроші давно відпрацювала, дивно, що ти їх просиш.

Я мало не впала від здивування. Але так як до нас зайшла старша медсестра, ми змушені були взяти тряпки до рук, я промовчала. Думаю, ось це я влипла! Про яке відпрацювання вона говорить?

Ледве дочекалася коли ця медсестра піде, запитала, що вона мала на увазі?

І Катерина мені перерахувала: – Ти забула, що я ходила з тобою по твоїх справах? У садок, на ранок до твого сина? А ще, в магазині ми з тобою дві години шукали шпалери, згадала? У мене між іншим вільного часу немає. В мене сім’я. Але я всюди з тобою ходила.

– Все це було за гроші? — здивувалась я.

– Не за гроші. Ходила, як з подругою. Але раз ти вимагаєш свої гроші, то ось я тобі нагадую, що ти мною користувалася. І чоловіком моїм користувалася, коли попросила його привезти ці шпалери. Йому довелося з роботи відпрошуватися.

– А що ще? – запитала я вже з іронією. Вона іронію не помітила, і на повному серйозі сказала, що коли допомагала мені здирати старі шпалери, пошкодила плече. А за таку роботу, між іншим, чималі гроші беруть. Більше про гроші я з нею говорити не стала. Вона, як ні в чому не бувало, чекала мене після роботи, але я пройшла повз.

Зараз ми не розмовляємо. Жінки, які слухали нашу розмову мене підтримали, але можливо, за спиною, вони підтримують її. А я більше не хочу ніякої допомоги ні від кого. Думаєш, що тобі допомагають, а насправді нахабно заробляють.

Фото ілюстративне – zaleznawpodrozy

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook