Ми разом з Сашком уже три роки. Не одружені, але живемо разом. З’їхалися буквально за два місяці выд початку стосунків. Заміж він мене не кликав поки що. Хоча я, як і будь-яка нормальна жінка, хочу сім’ю. Ну, добре, демо-версія поки що працює, мені 29 років, ще не дуже підпікає.
Рік тому приблизно Сашко вирішив купити квартиру в іпотеку, втомився віддавати гроші чужому дядькові. Тим більше, у нього з роботою краще стало. І накопичення на перший внесок були. Коротше кажучи, з’явилася така нагода. Мене він просто поставив перед фактом. Причому сказав:
– Не хвилюйся, на нас це ніяк не позначиться. Грошей вистачить, сам платитиму.
Ну, сам так сам. У принципі, інших варіантів бути і не може, враховуючи те, що ми офіційно не одружені.
Олександр весь цей час справно сплачував іпотеку, зробив у квартирі ремонт. Нині ми живемо у його новій квартирі. У нас щось на зразок роздільного бюджету. Скидаємось на комуналку, їжу, відпустку та інші загальні витрати. Решту грошей витрачаємо на свій розсуд. І мене це цілком влаштовує. Точніше, влаштовувало.
Раніше я заробляла вдвічі менше, ніж коханий. Але нещодавно отримала підвищення та хорошу прибавку до зарплати і почала отримувати майже стільки, скільки він. І тут його чи жаба взяла, чи що інше вкусило, раз він почав цю розмову:
– Оленко, у тебе тепер грошей більше. Давай якнайшвидше іпотеку виплатимо? Щоб не сидіти у цій рутині ще багато років.
– Ми не одружені, чому я маю платити за іпотеку?
– Але ж ми разом. І ми обов’язково одружимося. Я нікуди подітися від тебе не збираюся. Сподіваюся, що ти теж.
– Саш, я теж нікуди не збираюся подітися. Але життя іноді підкидає сюрпризи. Зараз я платитиму за іпотеку, а через рік ти вирішиш мене покинути. І навіщо це мені? Мені порожні гарантії не потрібні. Якщо хочеш спільних виплат, давай розпишемося. І юридично все оформимо. Я не бачу сенсу зливати гроші в бездонну іпотечну яму без жодних гарантій.
– Я не розумію, навіщо, коли все добре, думати про погане. Ось чому ти вирішила, що я тебе через рік залишу? Я планую з тобою все життя прожити.
– Любий, у житті всяке буває. Я повинна дбати про себе, раз у мене немає чоловіка, який дбав би про мене.
– Маленька, та у нас зараз на весілля грошей не вистачить. А просто розпис – це не цікаво. Трохи налагодиться із роботою і на весілля гроші будуть. Тоді й одружимося, гарно, як належить!
– Ні-ні, Саш, – відповідаю. – Мене у цій ситуації і звичайний розпис влаштує. Тим більше, що я не фанат весіль. Точніше не фанат видатків, які для цього потрібні. Мені здається, що весілля – це для дуже багатих, які можуть витрачати гроші направо і наліво. А не для тих, хто платить іпотеку.
– Оленко, ну ж ти розумієш, що гроші витрачати не вмієш зовсім. Зараз спустиш все на шмотки та косметику. Толку від таких витрат все одно не буде.
– Звідки ти знаєш? Може, я також гроші відкладаю. Хочу теж квартиру взяти в іпотеку. Ти що, думки читати вмієш?
– Навіщо нам дві квартири? Хоча б з однієї розібратися, а потім уже про іншу думати.
– Саш, ну ж ти розумієш, що за фактом нас поки що не існує. Є ти і є я. Ми з’явимося лише після РАЦСу. Не раніше.
– Слухай, тут уже якоюсь меркантильністю пахне. Я раніше у тобі цього не помічав.
– До того ж тут меркантильність? Тут швидше здоровий глузд. Ми не одружені – чому я маю платити за іпотеку? За фактом – за твою квартиру? Ти ж мені машину не лагодиш, коли вона ламається. Я сама оплачую ремонт? Ти сам був ініціатором окремого бюджету.
– А якщо я поки що не готовий одружитися?
– Тоді й не кажи ми там, де є тільки ти та я. І не проси мене платити за іпотеку. До речі, дуже цікава заява. Раніше ти говорив зовсім інше.
Сашко вийшов з кімнати і на цьому розмова, яка сталася кілька днів тому, завершилася.
А тут ще й мама Сашка приєдналася. Я працюю віддалено. Тому випроводила Сашка на роботу, приготувала сніданок і сіла за комп’ютер, аж тут – Сашкова мама на порозі. Заварила і мамі коханого кави, запросила посидіти пів годинки – більше не можу собі дозволити.
А Ольга Петрівна і видала:
– Олено, ти живеш з моїм сином, грошей отримуєш більше за Сашка, тому я вважаю, що це не правильно, що іпотеку за квартиру, у якій ви мешкаєте разом, платить тільки він. Тому попрошу долучитися! То й що, що ви не розписані, а квартира його? Виж разом – разом. Тому і труднощі маєте нести разом, а там розпишетеся і квартира буде спільна.
Я пояснила делікатно мамі Сашка, що ми самі у всьому розберемося, що платити я буду навпіл з її сином лиш у випадку офіційного шлюбу. Вона, явно не задоволена, пішла.
А я сиджу, міркую. Чи є у мене майбутнє з Сашком? Наче все нормально, але якийсь внутрішній голосок нашптує мені, що я, можливо, просто гаю час.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
